20 років спостережень «Габбла» виявили мінливість синяви Урана

Космічному телескопу «Габбл» знадобилося два десятиліття, щоб виявити причину змін у синявості Урана – вона крилася у нерівномірному розподілі метану. Виявилося, на відміну від інших газових гігантів, на Урані цього елемента не вистачає поблизу полюсів, що робить їх менш яскравими. А у північній півкулі залежно від кількості сонячного випромінювання змінюється кількість хмар і серпанків, що також впливає на відтінки характерної блакиті планети. Відкриття допоможе краще зрозуміти атмосферну динаміку не лише Урана, а й подібних екзопланет. Дослідження опубліковано на сайті NASA.

Спостереження за атмосферою Урана у різні роки. NASA, ESA, Erich Karkoschka (LPL)

Чому довелося так довго спостерігати?

Уран обертається навколо Сонця за 84 роки, тому кожна його пора року триває понад два десятиліття. Щоб простежити за сезонними змінами, вчені використовували космічний телескоп «Габбл» для спостережень з 2002 по 2022 роки. Спостереження проводилися за допомогою спектрографа STIS, який дозволяє аналізувати атмосферу на сотнях довжин хвиль від видимого до інфрачервоного світла. Це дало змогу побачити не лише кольори Урана, які можна розрізнити неозброєним оком, а й приховані зміни у складі атмосфери.

Дослідження показало, що метан розподілений нерівномірно: його значно менше біля полюсів, і цей дефіцит залишався стабільним протягом двох десятиліть. Проте інші атмосферні компоненти змінювалися. Зокрема, у північній півкулі аерозолі та серпанок ставали яскравішими в міру наближення літа 2030 року. Це свідчить про те, що сонячне випромінювання впливає на склад атмосфери Урана, змінюючи його характерну блакить і структуру хмар.

Ці результати допомагають глибше зрозуміти атмосферну динаміку Урана, який залишається найменш вивченим із газових гігантів. Виявлений дефіцит метану та сезонні зміни серпанку вказують на складні процеси взаємодії між сонячним випромінюванням і хімічним складом атмосфери. Це не лише уточнює моделі клімату на Урані, а й дає ключі до розуміння схожих крижаних гігантів, яких є багато за межами Сонячної системи.

• Незвичайною на Урані виявилася не лише атмосфера, а і його магнітна оболонка. Як з'ясували нещодавно астрономи, активність Сонця здатна змістити структуру магнітного поля планети та навіть значно стиснути її, що раніше помітив апарат «Вояджер-2».