Environmental Photography Award — конкурс для фотографів живої природи, який шостий рік поспіль проводить Фундація Князя Монако Альбера II. Цьогоріч гран-прі й головну нагороду в п’ять тисяч євро отримала британсько-німецька фотожурналістка Брітта Яшинські за зображення морської черепахи з людським відбитком долоні, що проявляється під ультрафіолетом і допомагає ловити браконьєрів.
Загалом журі обирало переможців із близько 10 тисяч робіт і представило 36 фіналістів у п'яти категоріях. У нашій галереї — роботи у двох із них: «Людство проти природи» й «Творці змін»: перша про те, як люди калічать тварин і своїми діями руйнують флору, друга — про тих, хто із цим бореться.
Частина 1. Людство проти природи
Збита коала на узбіччі — звичайна картина для австралійських доріг, адже машини є головною причиною смертності цього виду. Коали переходять траси в пошуках їжі чи партнерів і часто не повертаються. Приз глядацьких симпатій.
Тигр Бабу виглядає з транспортувальної клітки. Малятком його вилучили з пакистанського ринку екзотичних тварин, рік лікували в реабілітаційному центрі, а потім переправили в притулок для великих котів у Південноафриканській Республіці.
Китова акула в Ослобі на Філіппінах щодня випливає до туристів, які кидають їй їжу. Тутешня підгодівля захищає рибу від браконьєрів, але водночас змінює її поведінку, маршрути міграції й здоров'я.
У Сан-Паулу спалюють понад 28 тонн акулячих плавців — близько 10 тисяч убитих акул, серед яких види з червоного списку. Це найбільша конфіскація плавців за всю історію Бразилії, яка в березні 2026 повністю заборонила їх експорт. Переможець категорії «Людство проти природи».
Затоплена вулиця в центрі острова Ява. З 1992 року рівень моря навколо Індонезії підіймається на чотири міліметри щороку, тож північні прибережні міста потерпають першими. До 2050 року під воду може піти близько третини острова разом зі столицею Джакартою.
Орангутанг у боксерських рукавицях підіймає лапу за командою тренера. Це сцена з тайського Safari World Bangkok — тваринного цирку, замаскованого під «культурний досвід». Орангутангів відбирають у матерів малими й дресирують через залякування.
Дві лев'ячі лапи, перероблені мисливцем-трофейником на відкривачки для пляшок, конфіскували в аеропорту «Гітроу» на сході Лондона під час щорічної операції Thunder. Це акція Інтерполу й митниць понад 100 країн проти браконьєрів: 500 арештів і тисячі вилучень у 2025-му.
Частина 2. Творці змін
Метт Тревельян за освітою клоун і ляльковод. Він одягнув гігантський костюм кульона й за вихідні пройшов у ньому 85 кілометрів. Так чоловік привертає увагу до зникнення кульона великого.
У Непалі ветеринари зважують пораненого кумая, або гімалайського грифа. Тут діє Jatayu — перша у світі громадська годівниця для грифів: фермери привозять загиблу худобу, її перевіряють на токсичні для грифів речовини й віддають птахам. За кілька років популяція почала відновлюватися.
Зелена морська черепаха повертається в океан. Дослідники Save Our Seas Foundation на сейшельському атолі Сент-Жозеф ловили акуленят для маркування, а в сітку випадково потрапила ця черепаха. Їй дали GPS-трекер і випустили.
На перший погляд, це звичайне фото зеленої морської черепахи, поки не помічаєш на її панцирі відбиток людської долоні. Він проявляється під ультрафіолетом завдяки спеціальному порошку: так експерти Криміналістичної лабораторії дикої природи ZSL у Лондоні шукають сліди браконьєрів.
Збір яєць чорної солдатської мухи в інсектарії на півночі Франції. Її личинки стають основою нової протеїнової індустрії: корм для тварин зі значно меншим екологічним слідом, ніж соя чи рибне борошно. ООН прогнозує, що ринок протеїну з комах сягне 3,3 мільярда доларів уже у 2027-му.
Шеруб Драк'я — головний натураліст Бутану. На фото для звіту WWF він розкладає черепи й кістки птахів-носорогів, які в бутанській культурі символізують силу, а в природі стрімко зникають через втрату лісу. Шеруб займається їх збереженням понад 30 років.
Студентка-ветеринарка заспокоює чотиримісячного короткошерстого вомбата на ім'я Мод, маму якого збила машина. У природі вомбати ростуть біля матері, а в реабілітаційних центрах люди помітили, що для них особливо важливий контакт носом до носа.