У соціальних видів тварин, таких як люди та слони, виявили більшу тривалість життя за поодиноких тварин, зокрема черепах і панд. Крім того, у соціальних видів тварин також пізніше наступала статева зрілість і був довшим репродуктивний період. Але при цьому соціальні тварини гірше пристосовувалися до змін у довкіллі. Такі результати свідчать про те, що соціальність визначає не лише поведінку тварин, але й темпи їхнього життя. Дослідження опублікували в журналі Philosophical Transactions of the Royal Society B.
Як вдалося зробити відкриття?
Дослідник провів порівняльний аналіз тривалості життя, маси тіла та соціальності 152 видів тварин — від медуз до людини. Для цього він використовував базу COMADRE Animal Matrix Database, яка дозволяє моделювати популяції тварин і вивчати вплив соціальності на виживання, ріст і розмноження тварин.
Науковець також спростував так звану гіпотезу «соціального буфера», яка передбачала, що соціальність зменшує вразливість популяції до зовнішніх факторів і стабілізує її приріст. Як виявилося, популяції тварин з високою соціальною організацією мають навіть нижчу здатність адаптуватися до екологічних коливань, ніж поодинокі тварини. Це має важливе значення для розробки стратегій захисту та збереження таких популяцій.
- А от аналіз поведінки хижаків показав, що поодинокі тварини більш успішні в полюванні за тих, що полюють зграями, і мають більше здобичі в перерахунку на одну особину.