Раціон перших скотарів Східної Африки лишався таким же різноманітним, як і в попередніх спільнот мисливців, збирачів і рибалок — на це указали результати ізотопного аналізу їхніх решток. Лише більш ніж за тисячу років у центральній Кенії та північній Танзанії з’явилися групи, для яких скотарство забезпечувало основні харчові потреби. Це суперечить уявленню про те, що перехід до скотарства та самостійного виробництва харчових продуктів у суспільствах мисливців-збирачів відбувався у короткий період і призводив до різкої зміни раціону. Дослідження опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Як оцінили різноманітність раціону мешканців Східної Африки?
Щоб дослідити, як перехід від полювання на дичину до самостійного вирощування худоби вплинув на раціон людей, вчені дослідили вміст ізотопів вуглецю в зубній емалі й кістковому колагені людських решток. За цим показником можна визначити, чим харчувалися тварини, яких їли люди — чи їх випасали на пасовищах, чи вони жили у прісних водоймах, чи у диких лісах. Усього дослідили рештки 111 людей, які жили на території Кенії та Танзанії приблизно від 9500 до 230 років тому. Серед них були як мисливці-збирачі та рибалки, так і перші скотарі, що тримали велику рогату худобу, овець і кіз. Науковці порівняли ці дані з ізотопними показниками сучасних мешканців регіону та з рештками жирів у кераміці, за якими можна визначити, яку їжу готували в посуді.
Виявилося, що до появи скотарства навіть раціони осіб, похованих разом, могли відрізнятися — люди комбінували рибу, водні й наземні рослини та м’ясо диких тварин залежно від доступності або власних уподобань. Таку ж різноманітність дослідники побачили й у перших скотарів культури Ндеріт — хоча вони тримали домашню худобу і користувалися керамікою, їхній ізотопний профіль майже не відрізнявся від профілю давніших рибалок і збирачів.
Цей висновок узгоджується з іншими археологічними свідченнями — на місцях поселень ранніх скотарів і раніше знаходили рештки не лише свійських тварин, а й риби, плазунів та диких ссавців. Водночас аналіз більш пізніх груп скотарів із центральної Кенії та північної Танзанії й дослідження їхнього керамічного посуду вказали, що ці люди харчувалися переважно худобою, тоді як у дієтах інших скотарських груп спостерігалася більша різноманітність. Можливо, така гнучкість була зумовлена зростанням посушливості клімату у період середини голоцену — імовірно, скотарства було недостатньо для забезпечення харчових потреб, тому скотарі поєднували випасання тварин із рибальством, полюванням і збиранням місцевих рослин.
- У тому, що мисливці-збирачі були ще і рибалками, науковці переконалися порівняно нещодавно. Групи збирачів із території Іспанії харчувалися рибою та, можливо, молюсками ще 9000 років тому.
- А інше дослідження показало, що уже 170 тисяч років тому люди пекли на вогні равликів. На це вказали мушлі равликів із печери на півдні Африки.