Орангутанги виявилися схильними переїдати калорійних фруктів, готуючись до періоду, коли їжі буде недостатньо та вони будуть голодувати. Такі пристосування до зміни доступності їжі люди могли успадкувати від спільних з орангутангами предків. Однак на відміну від диких приматів, сучасним людям не потрібно шукати їжу в дикій природі, тож ці пристосування можуть призводити до надлишкової ваги й ожиріння. Тому вивчення цієї поведінки в орангутангів допоможе зрозуміти, як запобігати ожирінню. Дослідження опублікували в журналі Science Advances.
Що стається з надлишковою їжею в організмі орангутангів?
Оскільки доступність їжі в дикій природі сильно залежить від сезону та наявності опадів, науковці вирішили дослідити, як дикі орангутанги (Pongo pygmaeus wurmbii) пристосовуються до таких коливань у кількості їжі. Для цього вони протягом 15 років спостерігали за поведінкою групи приматів в Індонезії та аналізували зразки сечі дорослих особин, у яких виявляли продукти розпаду різних поживних речовин. Перш за все науковці підтвердили сильні коливання в доступності їжі протягом року: у місяці з гарним врожаєм майже сім відсотків місцевих дерев мали плоди, тоді як у місяці з поганим — менш ніж два з половиною.
Аналіз спожитих орангутангами фруктів показав, що у періоди достатку вони наїдали значно більше калорій. При цьому вміст білка в їхньому раціоні протягом року був сталим, тож додаткові калорії надходили здебільшого з вуглеводів і жирів. Аналіз сечі орангутангів показав, що в такі періоди достатку надлишкові поживні речовини запасалися у жировій тканині тварин. Пізніше, у періоди нестачі їжі, організм орангутангів розщеплював ці жири з утворенням основної поживної речовини для клітин — глюкози. Після цього, у періоди достатку, орангутанги знову переходили до споживання калорійної їжі, поповнюючи запаси жиру, і цикл повторювався.
- Орангутанги виявилися схожими на людей і в тому, що надолужують недоспані вночі години денною дрімотою, особливо в дощову та прохолодну погоду.
- На еволюційне підґрунтя переїдання вказало й виявлення нейронів, які запам’ятовують калорійну їжу та спонукають більше її споживати. А погіршити ситуацію може недосипання, через яке утворюється менше гормону для контролю голоду.