Брак рослинної їжі підштовхнув капуцинів до поїдання ящірок та гризунів. Це ж могло змусити полювати й предків людей

Нестача рослинної їжі підштовхнула бородатих капуцинів полювати на дрібних хребетних, зокрема ящірок, гризунів та птахів. При цьому самці їли таку здобич частіше за самиць, дорослі — частіше за дитинчат, а мавпи, яких додатково підгодовували, полювали рідше за тих, хто не отримував їжі від людей. На думку авторів, поведінка цих приматів може допомогти зрозуміти, яку роль споживання невеликих хребетних тварин відігравало в житті предків людей до того, як вони перейшли до полювання на велику здобич. Дослідження опублікували у журналі PLOS One.

Як вивчення мавп може вказати на причини полювання предків людей?

Люди відрізняються від інших сучасних приматів тим, що регулярно полюють на тварин такого самого розміру, як вони самі, або навіть більших. Дослідники навіть не виключають, що доступ до калорійної тваринної їжі був одним із факторів, що сприяли збільшенню мозку предків людей. Однак полювання на велику здобич вимагає використання знарядь та складної кооперації, тому деякі дослідники припускають, що спочатку гомініни могли використовувати значно доступніше джерело їжі — дрібних хребетних. Археологічні знахідки свідчать, що таку здобич предки людей споживали вже приблизно два мільйони років тому, і донині дрібні хребетні регулярно потрапляють до раціону таких груп, як мисливці-збирачі Хадза із Танзанії.

На думку дослідників, поїдання сучасними приматами дрібних хребетних може відображати закономірності, що спонукали перейти до мисливства і предків людей. М’ясоїдність спостерігали щонайменше у 89 видів приматів, і найбільш характерна вона для капуцинів. Тому міжнародна група науковців вирішила на прикладі саме цих тварин дослідити фактори, що впливають на поїдання приматами м’яса.

Як вивчали причини полювання капуцинів?

Щоб з’ясувати, що спонукає мавп полювати на хребетних тварин, науковці організували спостереження за двома групами бородатих капуцинів (Sapajus libidinosus) на приватній природоохоронній території Фазенда Боа-Віста на північному сході Бразилії. Одну з груп щодня додатково підгодовували горіхами, кукурудзою та водою, тоді як друга харчувалася самостійно. Дослідники також враховували стать і вік мавп, кількість спожитих фруктів та комах, опади, температуру й вологість.

Загалом за 5093 години спостережень науковці зареєстрували 446 випадків поїдання хребетних. Найчастіше капуцини їли ящірок та інших плазунів, а також гризунів. Серед здобичі також були опосуми, кажани, змії, ігуана, дорослі птахи, пташенята та яйця. Це підтвердило, що полювання на хребетних для популяції Боа-Вісти було не випадковою поведінкою, а звичною частиною добування їжі. Не всі туші капуцини з’їдали однаково. Наприклад, у птахів вони передусім діставалися до мозку й нутрощів, а в ящірок споживали хвіст, кінцівки, шкіру, очі, мозок і внутрішні органи. Загалом м’які та поживні частини на кшталт мозку й внутрішніх органів мавпи поїдали швидше за м’язи.

Найсильніше на частоту полювання впливала доступність іншої їжі. У групі, яку підгодовували, хребетних їли приблизно у 1,88 раза рідше, ніж у групі без підгодівлі. Крім того, що більше фруктів було доступно мавпам, то рідше вони ловили хребетних. Натомість кількість комах з частотою полювання виявилася не пов’язаною.

Значення мали й індивідуальні особливості капуцинів. Самці їли хребетних приблизно в 1,4 раза частіше за самиць, що автори пов’язали з їхньою більшою масою тіла та енергетичними потребами. Наймолодші капуцини полювали приблизно у п’ять разів рідше за дорослих — імовірно, полювання потребує досвіду, якого дуже молодим тваринам не вистачало. Переважно капуцини добували й поїдали здобич самостійно, однак майже у 18 відсотках зафіксованих випадків біля однієї здобичі помічали двох або більше мавп і у 32 із 50 таких епізодів тварини ділили тушу між собою.

Що спонукало до полювання давніх гомінінів?

Автори дійшли висновку, що для капуцинів дрібні тварини справді стають додатковим джерелом енергії у часи нестачі висококалорійної рослинної їжі. Хоча ці спостереження не можна узагальнити на всіх приматів і тим більше напряму ототожнювати з поведінкою давніх гомінінів, результати дослідження вказують на те, що за дефіциту рослинної їжі дрібні хребетні можуть стати надійним джерелом поживних речовин, для отримання якого не потрібні складні технології чи групова кооперація. Подібне полювання могло передувати освоєнню великої здобичі у людській еволюції або існувати паралельно з ним. Тому автори пропонують уважніше переглядати викопні скупчення кісток дрібних тварин у пошуках слідів їхнього поїдання гомінінами.

Що відомо про полювання давніх людей?

🐾🏹 Давні люди в Південній Америці вполювали гігантського броненосця 21 тисячу років тому.

🐘🎯 Аналіз ізотопного складу решток представників культури Кловіс з Північної Америки показав, що вони були схильні полювати на мегафауну, а не дрібну здобич. На це ж вказала і їхня схильність до міграцій.

🗡️❓ Але навряд чи для полювання на мамонтів у Північній Америці використовували списокидалки.

🐄🌲 Навіть після появи скотарства люди ще тривалий час не могли обходитися без полювання.