Зоря, яка вибухнула надновою 2023ixf, втратила невдовзі перед руйнуванням масу, порівняну з масою Сонця. Астрономи виявили це, аналізуючи зображення 2023ixf, зроблені майже одразу після події. Відкриття допоможе відтворити невідомий досі ланцюжок подій, який передує спалахам наднових, розповідає видання Space.com з посиланням на статтю вчених у The Astrophysical Journal Letters.
Художнє зображення зорі перед спалахом. Melissa Weiss/CfA
Чим цікава ця наднова?
Сьогодні астрономи сходяться у думці, що всі масивні зорі перед тим, як вибухнути надновими, втрачають значну частину своєї маси. Утім, досі незрозуміло, які саме процеси у зорі провокують втрати матеріалу, коли вони починаються, а також коли з'являються перші ознаки того, що зоря вибухне надновою. Відповіді на ці питання може допомогти знайти наднова 2023ixf, яку астрономи змогли побачити у травні цього року в одному з рукавів спіральної галактики Цівочне Колесо (M101).
Наднова вибухнула на відстані 21 мільйона світлових років від нас і була настільки яскравою, що її можна було спостерігати у невеликі аматорські телескопи. Крім того, дослідникам вдалося застати 2023ixf менш ніж за добу після спалаху, хоча зазвичай наднові спостерігають за кілька днів після події. У спробі визначити, як саме спалахнула 2023ixf, астрономи з Каліфорнійського технологічного інституту спільно з колегами проаналізували спостереження за нею з перших днів і через місяць після події.
Що виявили вчені?
Раніше архівні знімки телескопа «Габбл» допомогли визначити, що зоря, яка спалахнула надновою 2023ixf, була червоним надгігантом масою у 12 Сонць. Спостереження за подією підтверджують цю версію, адже астрономи спостерігають характерний для таких наднових пил навколо. Однак, новий аналіз виявив, що звичний слід від вибухової хвилі, який можна виявити за зміною форми пилової оболонки, з'явився лише через кілька днів після події. На думку вчених, це пов'язано з тим, що під час спалаху ударна хвиля наштовхнулась на щільну хмару речовини з зорі. Це означає, що її викинуло незадовго перед подією і вона не встигла розсіятися.
За оцінками астрономів, хмара мала масу приблизно як маса Сонця та мала утворитися не раніше, ніж за рік перед спалахом. Вчені вважають, що у цей час зоря почала переживати нестабільність, яка призвела до масштабної втрати маси. Можливо, цей процес був спровокований завершальними стадіями згоряння елементів у надрах зорі. Науковці сподіваються знайти більше даних про спалахи наднових, щоб підтвердити свої здогадки про втрати речовини зорями за місяці до вибуху надновою.
- Вивчати еволюцію зір за їхніми залишками допомагає також космічний телескоп IXPE. Він роздивився структуру магнітного поля залишку наднової Тихо, завдяки чому астрономи зможуть оцінити, які ударні хвилі виникають внаслідок спалахів наднових.