Французькі астробіологи змоделювали марсіанський клімат та оцінили його можливу придатність для життя приблизно чотири мільярди років. На їхню думку, давній Марс міг забезпечити зручні умови для існування метаногенів — мікроорганізмів, що живляться воднем і вуглекислим газом, виробляючи метан. Втім, це і призвело до їхньої загибелі. Висока продуктивність їхнього метаболізму могла спровокувати глобальне похолодання на Марсі та покласти край життю на планеті. Пошукати сліди існування цих мікроорганізмів вчені пропонують у давніх рівнинах. Робота опублікована у Nature Astronomy.
Моделювання кратерів рівнини Еллада, яка могла утворитися у нойський період — між 3,8 та 4,1 мільярда років тому. Саме в цей час автори роботи розглядають потенційну населеність Марса. ESA / DLR / FU Berlin
Давній Марс міг бути доволі приємним для життя деяких мікроорганізмів, а зокрема у його пористому та насиченому розсолами реголіті, згідно з новою моделлю вчених, могли жити метаногени. Як джерело енергії ці мікроорганізми використовують водень та вуглекислий газ, і з врахуванням цього науковці вирішили підрахувати, чи підійшла би метаногенам атмосфера Марса зразка нойського періоду (4,1-3,7 мільярда років тому).
Згідно з моделлю клімату і атмосфери раннього Марса, і вуглекислого газу, і водню було б достатньо для живлення мікробів. При цьому від ультрафіолетового та космічного випромінювання їх мав би захищати реголіт, просякнутий розсолами, що мають нижчу температуру замерзання. Тим паче, що мікроорганізми, що живуть у земній вічній мерзлоті, здатні існувати і розмножуватися за температури в 253 кельвіни, яку цілком могли забезпечити неглибокі надра кори Марса. Тож автори роботи вважають, що продуктивність біомаси раннього Марса майже не відрізнялася від такої на ранній Землі. Однак, схоже, це і поклало край придатності Червоної планети до життя.
Розподіл придатних для життя зон на Марсі у нойський період для різних варіантів температури замерзання розсолу в реголіті (a-c, 203, 252 та 273 кельвіни відповідно). Boris Sauterey et al. / Nature Astronomy, 2022
Моделюючи марсіанську атмосферу далі, науковці побачили, що активне вироблення метаногенами метану внаслідок своєї життєдіяльності призвело до насичення ним атмосфери планети. Колонізуючи марсіанські надра, ці мікроби знижували рівень водню в атмосфері, одночасно підвищуючи кількість метану. В результаті це спровокувало глобальне охолодження, що змусило температуру впасти з 294 кельвінів до 260-250, та забрало можливість потенційного потепління на Марсі разом із можливістю розвитку життя на його поверхні. Однак дослідники зазначають, що ці умови, які зробили життя на Марсі неможливим, роблять можливими спроби знайти принаймні його сліди. Вони пропонують пошукати їх у кратері Єзеро, рівнині Еллада та Ісіди, де біомаркери могли зберегтися під пізнішими геологічними нашаруваннями.
Модель еволюції крижаного покриву Марса у нойський період під впливом життєдіяльності метаногенів. Boris Sauterey et al. / Nature Astronomy, 2022
Метан на Марсі, до речі, і зараз хвилює вчених, адже його в його атмосфері фіксують. Про це у нас є матеріал «Своя атмосфера». А шукати марсіанське життя вчені також пропонують і на його супутниках, куди рештки мікробів могло занести під час формування Деймоса і Фобоса.
Пожити на Червоній планеті
🍄У змодельованих марсіанських умовах непогано протрималися бактерії і спори грибів
🦠А якщо завезти на Марс ціанобактерії та кишкові палички, вони могли б перетворювати його вуглекислий газ на ракетне паливо і кисень
🕳️А захищати від радіації живе зможуть марсіанські печери