Раніше завдяки «Вояджерам» астрономи досліджували коливання плазми у міжзоряному середовищі під час викидів корональної маси Сонця, але тепер «Вояджер-1» зафіксував новий клас дуже слабких постійних коливань. Науковці описали їх у статті в журналі Nature Astronomy.
Space.com
Що досліджує «Вояджер-1»?
Геліосфера — це регіон навколо Сонця, який заповнений зарядженими частинками з корони нашої зірки. У 2012 році «Вояджер-1» перетнув геліопаузу, межу геліосфери, та став першим апаратом, що вийшов у міжзоряне середовище. Зонд вимірював густину плазми у ньому, фіксуючи її коливання за допомогою свого пристрою Plasma Wave System. Починаючи з кінця 2012 року, астрономи зафіксували близько восьми таких подій. Їхня тривалість становить від декількох днів до одного року, і вважається, що усі вони генеруються внаслідок ударних хвиль, що поширюються з геліосфери. Такі хвилі можуть виникати в результаті викидів корональної маси Сонця.
«Вояджери» та геліосфера. NASA, JPL-Caltech / Wikimedia Commons
Що нового зафіксував апарат?
Дослідники проаналізували дані зонда з 2015 по 2020 роки. У спектрі цих даних вони помітили новий клас випромінювання плазмових хвиль. На відміну від раніше виявлених коливань плазми, ці знаходяться у вузькій смузі частот та зберігаються протягом майже трьох років. За цей час апарат здолав відстань приблизно у 10 астрономічних одиниць.
Постійність коливань свідчить про те, що астрономи зможуть продовжувати їх досліджувати. Це дозволить дізнатися про їхнє походження, крім того, завдяки цим коливанням «Вояджер-1» зможе безперервно відстежувати розподіл електронної густини у міжзоряному середовищі вздовж своєї траєкторії.
Раніше «Вояджери» фіксували взаємодію ударних хвиль від Сонця з космічними променями. Крім того, апарат New Horizons сфотографував ділянку неба, у якій знаходиться «Вояджер-1».