Астрономи виявили планету-сироту, яка зростає зі швидкістю шість мільярдів тонн на секунду

Телескоп «Джеймс Вебб» разом із Дуже великим телескопом (VLT) виявили розташовану за 620 світлових років від нас планету-сироту, яка надзвичайно швидко росте. Вона поглинає близько 6 мільярдів тонн газу й пилу щосекунди — такий темп раніше вчені бачили лише у молодих зір. Це відкриття показує, що планети й зорі можуть утворюватися у схожий спосіб. Дослідження опублікували в журналі The Astrophysical Journal Letters.

Художнє зображення планети-сироти, що поглинає газ і пил довкола себе. ESO / L. Calçada / M. Kornmesser

Що це за планета-сирота?

У Галактиці існують мільярди так званих планет-сиріт — об’єктів, що не мають своєї зорі та мандрують космосом самостійно. Деякі з них утворюються як звичайні планети, але через гравітаційні взаємодії їх викидає із системи. Інші ж формуються подібно до зір, проте з недостатньою масою, щоб розпочати термоядерні реакції. Вчені намагаються зрозуміти, як саме виникають ці планети і де проходить межа між планетою й зорею. Нещодавнє відкриття допомогло зробити крок до кращого розуміння цього.

Вчені з Паломарської астрономічної обсерваторії спостерігали одну з таких планет-сиріт — Cha 1107-7626, що розташована за 620 світлових років від нас у сузір’ї Хамелеона. За оцінками вчених, її маса перевищує масу Юпітера у 5–10 разів. Вперше її виявили ще у 2008 році завдяки характерному диску з газу й пилу, схожому на ті, з яких народжуються планети. Але під час спостережень у 2025 році за допомогою VLT вчені виявили, що Cha 1107-7626 поводиться зовсім не як звичайна планета. За два місяці спостережень вона почала поглинати газ і пил у десять разів швидше, ніж раніше, досягаючи приголомшливої швидкості шість мільярдів тонн на секунду. Такий темп зростання раніше фіксували лише у молодих зір, маса яких у сотні разів більша. За допомогою телескопа «Джеймс Вебб» астрономи виявили, що в диску планети присутня і водяна пара, чого раніше не фіксували у подібних об’єктів.

Науковці вважають, таке швидке зростання можна пояснити наявністю сильного магнітного поля, яке спрямовує речовину крізь вузькі канали. Це нагадує механізми зоряного росту. «Зоряна» поведінка планети свідчить про те, що процеси формування цих класів небесних тіл значно ближчі, ніж вважали раніше. Це змушує переглянути традиційне уявлення про чіткий поділ між планетами й зорями та ставить нові питання: чи можна взагалі провести однозначну межу між ними і які умови визначають долю об’єкта на зоряному чи планетарному етапі.

Що ще науковці дізналися про життєвий цикл планет

🪐 Астрономи припускають, що планети-сироти можуть будувати власні планетарні системи. Наразі біля шести з восьми таких об’єктів виявили диски з пилу і газу, які зазвичай знаходяться біля зірок та вказують на появу нових планет.

💫 А ще астрономи нещодавно вперше побачили народження планети-гіганта. Вона народилася в протопланетному диску молодої зорі, який складається з окремих кілець пилу та газу.

💥 Натомість обсерваторія «Чандра» побачила, як планети не стало. Її розірвав білий карлик у центрі Туманності Спіраль.