Австралійські дослідники проаналізували використання абревіатур у заголовках і рефератах наукових статей та прийшли до висновку, що вони призводять до плутанини і неоднозначності. На їхню думку, вченим варто використовувати менше скорочень при написанні наукових робіт. Відповідна стаття (без жодного акроніма у заголовку!) доступна в журналі eLife.
Що таке акроніми?
Акронім — це абревіатура, яка складається з початкових літер або звуків слів у словосполученні. Часто акроніми можуть полегшити сприйняття тексту. Наприклад, якщо писати “MMT” замість “метилциклопентадіенілмарганцевий трикарбоніл”. Втім, у деяких випадках це, навпаки, призводить до плутанини. Так, абревіатура UA може означати нестабільну стенокардію, сечову кислоту, програму в обчислювальній техніці чи домен українського сайту.
Як це вдалося встановити?
Австралійські вчені проаналізували 20 мільйонів заголовків наукових статей та 18 мільйонів їхніх рефератів. Вони виявили 1,1 мільйона унікальних акронімів. Також з’ясувалося, що написання акронімів у заголовках зросло втричі з 1950 року, а у наукових рефератах за той самий період їх побільшало у 10 разів. Вчені дійшли висновку, що така кількість абревіатур призводить до плутанини. Навіть найбільш популярні акроніми на кшталт DNA та CI мають кілька різних значень. Окрім того, більшість проаналізованих акронімів зустрічаються у наукових працях менше, ніж 10 разів, що ставить доцільність їхнього використання під сумнів.
Що тепер робити?
Дослідники пропонують використовувати менше абревіатур. Зокрема, уникати акронімів, які дозволяють економити лише невелику кількість місця на аркуші. Наприклад, писати “heart rate” замість HR. Це полегшить читання та дозволить уникнути плутанини.
Хоча закріплений в науці стиль письма важко змінити, автори сподіваються, що в майбутньому це вдасться завдяки програмному забезпеченню. Воно буде пропонувати дві версії статті — з акронімами та без.