Добровільний переляк після 50-хвилинного відвідування атракціону «будинок з привидами» знизив рівень запалення в організмі людей. У всіх учасників дослідження за три дні після відвідування атракціону знизилася кількість клітин імунної системи, залишаючись на рівні норми. А у тих, хто на початку експерименту мав неінтенсивне запалення, у крові знизився ще й рівень сполуки, яка його викликає. Такі результати свідчать про можливість використання добровільного переляку для контролю запалення. Їх опублікували в журналі Brain, Behavior, and Immunity.
Як вивчали вплив страху на імунну систему?
До дослідження залучили 113 дорослих добровольців, які відвідували «будинок з привидами» у данському місті Вайле. У них вимірювали рівень імунних клітин та високочутливого С-реактивного білка, який бере участь у розвитку запалення, у крові до відвідування атракціону, одразу після та за три дні потому. Також під час відвідування «будинку з привидами» в учасників визначали рівень страху на основі частоти серцевих скорочень й опитування за шкалою Лайкерта.
Як виявилося, відвідування атракціону не зменшило загальну частку учасників, що мали неінтенсивне запалення. Разом з тим, у 82 відсотків людей, у яких на початку дослідження було неінтенсивне запалення, за три дні після відвідування майже до нормальних показників знизився рівень високочутливого С-реактивного білка в крові. І хоча середні показники рівня імунних клітин у крові у всіх учасників були нормальними, за три дні після відвідування атракціону у них знизилися рівні лімфоцитів і моноцитів, що свідчить про послаблення імунної реакції.
При цьому середній рівень страху в учасників складав 5,4 бала по шкалі від 0 до 9, а частота серцебиття була підвищеною та складала 111,5 удару на хвилину. Майбутні дослідження зможуть краще розкрити роль страху в зниженні запалення, зокрема роль адреналіну й інших гормонів у цьому процесі, а також вплив тривалості й інтенсивності переляку на роботу імунної системи. Можливо, цей підхід допоможе знизити частоту неінтенсивного запалення в людей, запобігаючи появі хвороб, до яких воно може призводити, наприклад, атеросклерозу.
Що дізнавалися про страх
🐁 У дослідженні на мишах нейробіологи розібралися у механізмах передачі сигналів страху та загрози у мозку ссавців. За їх передачу виявилися відповідальними нейропептиди.
👶 Реакція страху на зовнішні стимули у немовлят виявилася пов’язаною зі складом кишкового мікробіому, а його порушення призводило до більшої боязкості.
👃 Спрей для носа з окситоцином допоміг психопатам розпізнати емоцію страху в інших людей. Це може посприяти лікуванню антисоціальності та зменшенню кількості злочинів.