Група польських, українських та німецьких науковців описала печерних левів, що населяли територію України за часів плейстоцену. Вони з'ясували, що на наших теренах, як і на інших частинах Європи, леви з часом зменшувалися у розмірах. На це вказує, серед іншого, виявлення решток гігантського (одного з найбільших із відомих) та мініатюрного (одного з найменших із відомих) печерних левів. Своїми досягненнями автори поділилися у Journal of Mammalian Evolution.
Порівняння розмірів тіла печерних і сучасних левів. а. Печерний лев із печери Кришталева. b. Печерний лев із Самбора. c. Сучасний азійський лев. d. Печерний лев із Чернігова. е-f. Підвид сучасного лева з Півдня й Сходу Африки, самка і самець. Adrian Marciszak et l. / Journal of Mammalian Evolution, 2022
Що це за леви в Україні?
Печерні леви (Panthera spelaea) — це нині вимерлий вид великих котячих, близький до сучасних левів (Panthera leo), чия довжина тіла перевершувала двох метрів. Він населяв Євразію у час плейстоцену, починаючи з 1,2 мільйона років тому, поки не вимер приблизно 18-17 тисяч років тому. На території сучасної України печерні леви теж водилися. На це вказують численні рештки тварин, знайдені на 46 локаціях по всій країні. Їхнє вивчення допомогло підтвердити загальну тенденцію печерних левів до зменшення, про що йдеться у свіжій роботі науковців Вроцлавського Університету, Національної академії наук України, Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та Інституту антропології імені Макса Планка.
Про що розповіли українські печерні леви?
Дослідники вивчали скам'янілості печерних левів, знайдені в дев'яти локаціях, включно з печерами Кришталева та Білих Стін (хоча автори зазначають розташування обох печер у Криму, імовірно, це помилка і мається на увазі печера Білих Стін на Закарпатті), а також з локації поблизу Самбора.
Кістки печерних левів науковці приписали середньому (800-125 тисяч років тому) й пізньому плейстоцену (125-12 тисяч років тому). Найбільші, зокрема серед узагалі відомих, належали самцеві з середини середнього плейстоцену, який колись населяв територію поблизу Самбора. Гігантський, понад 500-кілограмовий і з довжиною тіла 2,5-2,7 метра лев був представником найстарішого та найбільшого із трьох підвидів печерного лева — P. s. fossilis.
Трохи молодшими, з кінця середнього плейстоцену, виявилися рештки з печери Білих Стін. Їх приписали особині другого по величині підвиду лева — P. s. intermedia, що важила близько 300 кілограмів. Зрештою, у печері Кришталева знайшлися одні з найменших серед відомих решток печерного лева підвиду P. s. spelaea. Вони належали молодій самці з вагою близько 100-120 кілограмів і довжиною тіла 1,2-1,3 метра, і виявилися ще молодшими за попередні — їхній вік оцінили в 22-21,5 тисячі років.
Із результатів випливає, що тенденція до зменшення розмірів тіла печерних левів, яку добре дослідили у Західній і Центральній Європі, спостерігалася й на сході. Через кліматичні зміни в пізньому плейстоцені великі тварини мали стикнутися з фрагментацією ареалу, пристосуванням до якого стало зменшення розмірів тіла — спочатку здобичі, а відтак і самих печерних левів. Але схоже, цього було недостатньо, щоб вберегти величних європейських левів від вимирання, до якого могли докласти руку й древні люди. Та через 10-12 тисяч років після цього леви повернулися в Україну, вже у вигляді сучасних Panthera leo, зникнувши тут лише дві тисячі років тому (а може, й пізніше).