Вчені описали новий варіант вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), який має вищу вірулентність, ніж в інших варіантів, спричиняючи швидше прогресування інфекції, та, імовірно, є заразнішим за них. Варіант VВ, як його назвали автори, циркулює в Нідерландах уже близько трьох десятиліть, і поки що його виявили у 109 людей. Дослідження оприлюднене в журналі Science.
Зображення ВІЛ, отримане з допомогою трансмісійного електронного мікроскопа. BSIP / Universal Images Group / Getty Images
Що таке вірулентність і яка вона у ВІЛ?
Вірулентність можна описати як міру хвороботворності збудника, тобто наскільки небезпечні наслідки може спричинити зараження ним. Вона відрізняється не лише у залежності від виду патогена, а й між різними його варіантами, як це можна помітити й на прикладі SARS-CoV-2. Вірус імунодефіциту людини поділяють на два основні типи: ВІЛ-1 та ВІЛ-2, із який перший відповідальний за більшість випадків інфекції у світі та має вищу вірулентність, ніж в іншого. Зі свого боку, найпоширеніші підтипи ВІЛ-1 належать до основної, М-групи, і вони теж характеризуються різним ступенем заразності та хвороботворності. Зазвичай вірулентність ВІЛ визначають за вірусним навантаженням організму пацієнта, тобто концентрацією вірусних частинок в одиниці плазми крові, яка також вказує на заразність пацієнта, та кількістю імунних Т-клітин типу CD4+, які найбільше вражаються вірусом імунодефіциту, в одиниці периферійної крові. Обидва показники залежать значною мірою від генетичних особливостей самого вірусу, тому припускають, що відстежуючи вірусне навантаження і кількість імунних клітин можна виявити нові варіанти ВІЛ. І дослідження вчених з Оксфордського університету та їхніх колег із Великої Британії та Нідерландів, які виявили новий небезпечний варіант вірусу імунодефіциту людини, свідчить на користь цієї ідеї.
Який варіант вірусу знайшли науковці?
Завдяки проєкту BEEHIVE, завданням якого є дослідження ВІЛ, науковці виявили новий варіант вірусу підтипу В, який вони назвали варіантом VВ. Зробити це вдалося, коли вони проаналізували вірусний геном у 17 ВІЛ-інфікованих пацієнтів, із яких 15 були з Нідерландів, один зі Швейцарії та ще один із Бельгії. Пацієнти привертали увагу тим, що вірусне навантаження у них було значно вищим, ніж зазвичай на такому етапі зараження (6-24 місяців від отримання позитивного результату тесту).
Щоб дослідити невідомий варіант збудника детальніше, вчені проаналізували інформацію про більш ніж шість тисяч пацієнтів у Нідерландах, заражених вірусом імунодефіциту підтипу В. Так вони виявили ще 92 людей, які інфіковані новим варіантом VВ. І в цих пацієнтів, так само як у 17 інших, спостерігалося нетипово високе вірусне навантаження — у середньому у 3,5 раза, досягаючи у деяких 5,5 раза. Окрім цього, інфекція цим варіантом приблизно вдвічі швидше зменшувала у хворих кількість CD4+ клітин в крові. Математичне моделювання показало, що без лікування небезпечну відмітку в менш ніж 350 клітин на мілілітр крові (при нормі понад 500) 30-річні пацієнти-чоловіки з варіантом VВ досягають у середньому за 9 місяців від постановки діагнозу, тоді як пацієнти з іншими варіантами — за 36 місяців. А важку стадію з 200 клітинами на мілілітр, яка загрожує розвитком СНІДу, вони можуть досягти за 2-3 роки, а не 6-7, як у випадку з не VВ варіантом. І цей ефект зберігся навіть після врахування збільшеного вірусного навантаження, тобто він зумовлений особливостями самого вірусу.
А) Вірусне навантаження у пацієнтів за роками діагностування. В) Очікуване зниження кількості CD4+ клітин з роками без лікування ВІЛ-інфекції. С) Виживаність пацієнтів протягом років після встановлення діагнозу ВІЛ-інфекція. Червоний колір позначає інфікованих новим варіантом, синій - заражених іншими варіантами. Chris Wymant et al. / Science, 2022
Але хорошою новиною є те, що смертність при інфікуванні новим варіантом суттєво не відрізняється від такої у заражених іншими варіантами. Зважаючи на прискорене виснаження імунних клітин, це, скоріше за все, заслуга своєчасного початку лікування, яке все ще ефективне проти збудника.
Звідки взявся новий варіант і що зумовило його вірулентність?
Вчені дійшли висновку, що варіант VВ з'явився внаслідок випадкових мутацій de novo, а не через рекомбінацію — обмін фрагментами геному між різними вірусами. У VВ виявили 250 змін на рівні амінокислот та 509 змін на рівні нуклеотидів, тому визначити точну генетичну причину збільшеної вірулентності вчені не змогли.
Щодо часу походження, автори припускають, що варіант VВ виник приблизно на початку 1990-х років. З того часу кількість інфікованих ним людей постійно зростала, досягнувши піку приблизно у 2008 році. Утім вчені обережні в інтерпретації цих результатів, оскільки точна кількість ВІЛ-інфікованих, а тим паче заражених варіантом VВ, невідома.