Міжнародна група дослідників виявила, що у дітей ліквідаторів Чорнобильської аварії та евакуйованих із зони катастрофи людей немає надмірної кількості мутацій de novo, як це передбачалося попередніми дослідженнями. Результати ґрунтуються на аналізі геномів понад двохсот постраждалих від опромінення людей та їхніх дітей. Стаття опублікована в журналі Science.
Trey Ratcliff / Flickr
Чому це важливо?
26 квітня відбудеться 35 річниця найбільшої радіаційної аварії за всю людську історію. Чорнобильська катастрофа, під час якої був зруйнований четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції, вивільнила в довкілля колосальну кількість радіоактивних речовин. А високі дози радіації викликають мутації та пошкодження ДНК, які можуть бути незворотними. Тоді через це десятки людей померли від гострої променевої хвороби серед ліквідаторів катастрофи, але ще більше людей постраждали від довгострокових наслідків опромінення. Через кілька років після аварії лікарі стали частіше виявляти серед дітей та підлітків рак щитоподібної залози разом із іншими злоякісними захворюваннями та серцево-судинними хворобами. Зросло занепокоєння щодо того, якого враження могли зазнати статеві клітини жертв катастрофи, і чи призведе це до передачі більшої кількості мутацій, спричинених радіацією, їхнім майбутнім дітям. Попередні дослідження не давали однозначної відповіді на це запитання, тому міжнародна група дослідників вирішила сфокусуватися на ньому в спільній роботі.
Яке дослідження провели?
У своєму дослідженні вчені зосередилися на обстеженні ліквідаторів та людей, евакуйованих із Прип'яті й інших населених пунктів з 70-кілометрової зони від Чорнобильської атомної електростанції, а також їхніх дітей. Частина із постраждалих, чий вік на момент опромінення коливався від 10 до 41 року, отримали дуже високу дозу радіації та пережили гостру променеву хворобу. Чоловіки зазнали радіації від нуля до чотирьох Грей, тоді як жінки — від нуля до 550 мілігрей. Для порівняння, одноразовий вплив на людський організм п'яти або більше Грей зазвичай призводить до смерті протягом наступних двох тижнів.
Загалом дослідники проаналізували геноми 105 пар батьків та їхніх 130 дітей, які народилися між 1987 та 2002 роками. Вони прагнули з'ясувати, чи відрізнятиметься кількість мутацій de novo, тобто таких, що виникли вперше в межах однієї сім'ї і наявні лише в дітей, але не в батьків, у цих людей та загалом у популяції.
Які результати дослідження?
Автори дійшли висновку, що у дітей постраждалих від чорнобильської катастрофи людей кількість мутацій не вища за середню в загальній популяції. Це стосувалося навіть дітей батьків, які зазнали найвищих доз радіації.
Це відрізняється від результатів дослідів на тваринах, які вказували на більшу кількість мутацій в нащадків опромінених батьків. Науковці схиляються до думки, що річ у побудові цих експериментів: тварин здебільшого піддавали впливу короткотривалого інтенсивного опромінення, що дещо відрізняється від реальних умов. Жертви Чорнобильської аварії загалом піддавалися нижчим, фрагментованим дозам радіації, але довший час, протягом годин та днів. Це могло сприяти тому, що механізми репарації ДНК змогли усунути надлишкові мутації до передачі їх дітям.