Дослідники визначили фактори, що найбільше пов'язані з наземним життя у приматів Америк та Мадагаскару, які природно живуть на деревах. Так, більш схильними спускатися з дерев виявилися ті мавпи й лемури, які живуть у спекотнішому середовищі, а також із меншою кількістю дерев. Дослідження оприлюднили в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Лемур Eulemur albifrons. Frank Vassen / Wikimedia Commons
Як визначали, що спонукає приматів покинути дерева?
Примати, які мешкають в Америці та на Мадагаскарі, переважно живуть на деревах і лише іноді спускаються на землю. Намагаючись зрозуміти, що спонукає приматів злізати з дерев, команда вчених на чолі з біологами Портлендського університету провели аналіз великої кількості інформації з попередніх досліджень, отриманої під час спостереження за 47 видами мокроносих приматів (Strepsirhini), представниками яких стали лемури, та мавп Нового світу (Platyrrhini) на 20 локаціях на Мадагаскарі та 48 локаціях Південної та Північної Америк. Дані охоплювали у сумі 150 961 годину спостереження за 2 227 місяців.
Хто найбільше злізав із дерев?
У середньому лише менш як 2,5 відсотки часу спостережувані примати проводили на землі. Але лемурам це подобалося більше, оскільки вони були на землі 4,8 відсотка активного часу. З наземним життям виявилися пов'язаними низка факторів. Наприклад, більш схильними були проводити час на землі ті примати, що живуть близько до автомобільних доріг, формують великі групи й відходять від фруктової дієти.
Утім, найважливіший зв'язок виявили з величиною пологу лісу та температурою довкілля. Так, що менше дерев і меншими є їхні крони у середовищі приматів, то більше вони спускаються на землю, ймовірно, у пошуках їжі, тіні й прихистку від хижаків. У випадку з температурою злізати з дерев спонукають вищі її показники. Вчені припускають, що так мавпи й лемури забезпечують собі кращу терморегуляцію, можливо, через пошук наземних джерел води. Вони сподіваються, що збільшення частки наземного життя допоможе цим приматам адаптуватися до негативних антропогенних факторів, серед яких зростання фрагментації оселищ, вирубування лісів і потепління клімату.
Деякі примати рятуються від спеки на землі не лише завдяки воді. Лемури сіфака, наприклад, обіймаються зі стовбурами дерев, які на кілька градусів прохолодніші за повітря.