Спостереження сонячного зонда «Паркер» допомогли уточнити, як у корональних дірах на Сонці виникають потоки сонячного вітру — високоенергетичних частинок, які на високій швидкості вилітають з поверхні світила. «Паркер» показав, що характер цих потоків пов'язаний з процесами магнітного перез'єднання у корональних дірах, де силові лінії магнітного поля лишаються незамкненими. Дослідження опубліковане у Nature.
Зонд «Паркер». NASA
Як сонячний вітер застав «Паркера»?
Сонячний вітер формують протони, альфа-частинки, електрони та важкі іони, які вилітають з Сонця на швидкостях від 300 до 800 кілометрів на секунду. Вони впливають на космічну погоду на Землі та інших планетах Сонячної системи, зокрема викликаючи появу полярних сяйв. Зазвичай джерелом сонячного вітру виступають спалахи на Сонці, однак ним можуть бути і так звані корональні діри — області у сонячній короні, де гарячіша плазма підіймається вгору, а холодніша опускаються вниз.
Корональна діра у північній півкулі Сонця, яку сфотографувала обсерваторія SDO. NASA / SDO
Наблизитися до розуміння механізмів виникнення сонячних вітрів у корональних дірах допоміг апарат NASA «Паркер», який підлетів до нашого світила ближче, ніж досі вдавалося будь-якому іншому апарату.
Зібрані під час близького обльоту Сонця дані виявили, що потоки сонячного вітру виникають внаслідок перезамикання силових ліній магнітного поля різного напрямку, які сходяться разом — магнітного перез'єднання. Магнітне перез'єднання вивільняє значну кількість енергії в плазмі, достатню для запуску сонячних вітрів.
Через структуру магнітного поля, вітри організовуються у «мікропотоки», які прискорюються завдяки тому, що у корональних дірах силові лінії магнітного поля не замкнені, тому дають можливість сонячним частинкам покидати атмосферу Сонця вздовж цих ліній, спрямованих у міжпланетний простір.
Раніше ми розповідали, як спостереження сонячного зонда Solar Orbiter виявили, що магнітного перез'єднання нагріває корону Сонця.