Психологи та біологи зі США та Іспанії висловили припущення, що слони є третім відомим видом тварин, які одомашнили себе у ході еволюції, після людини й бонобо. На користь цієї ідеї свідчить наявність у слонів низки поведінкових та генетичних рис, пов'язаних з одомашненням, повідомляють автори у статті журналу Proceedings of the National Academy of Sciences.
Dominik Lückmann / Unsplash
Що мається на увазі під самоодомашненням?
З одомашненням тварини набувають характерних спільних рис у зовнішності та поведінці. Це, наприклад, дитячий вигляд, грайлива поведінка, подовжене дитинство, а особливо — низька агресивність, яка сприяє більшій кооперативності. Такі риси наявні і в людей (Homo sapiens), що, згідно з однією з гіпотез, є наслідком самоодомашнення. Її прибічники кажуть, що у середньому й пізньому палеоліті наші предки обирали собі статевих і соціальних партнерів серед тих, хто був менш агресивним і краще орієнтованим на співпрацю. Зрештою, ця риса закріпилася і посприяла утворенню складних соціальних угруповань і культурному розвитку.
Єдиним іншим видом, про якого дотепер теж говорили у контексті самоодомашнення є наші близькі родичі бонобо (Pan paniscus). Однак дослідники з Інституту психолінгвістики імені Макса Планка та Міського університету Нью-Йорка з американськими й іспанськими колегами розширили список за межі ряду приматів, додавши до нього слонів.
Чому слонів запідозрили у самоодомашненні?
Зараз існує три види слонів — саванний (Loxodonta africana), лісовий (Loxodonta cyclotis) та індійський (Elephas maximus), які дещо відрізняються зовнішньо, але подібні за соціальною структурою та поведінкою, і не розводилися людиною прицільно. Вони мають складну культуру, що дещо уподібнює їх до людей, тож вчені вирішили перевірити, чи вписуються слони у гіпотезу самоодомашнення. Для цього проаналізували 19 поведінкових, когнітивних і фізіологічних рис слонів, порівнюючи їх із людьми й бонобо.
Що вказало на самоодомашнення слонів?
Найперше, результати свідчать, що у слонів наявні основні риси самоодомашнення — знижена агресія та збільшена просоціальність. Навіть коли самці борються між собою за самок, це рідко завершується травмами чи смертю. Водночас слонів не раз помічали за кооперацією, зокрема для допомоги хворим родичам чи захисту. Також у них відмітили подовжений період дитинства, під час якого слоненята навчаються важливих навичок з пошуку та вибору їжі й вирощування дитинчат, а також приділяють багато вільного часу іграм.
На самодомашнення слонів вказала і зміна зовнішніх рис у процесі еволюцій, як-то скорочення щелеп і черепа та зменшення кількості зубів. При генетичному аналізі автори виявили кілька десятків генів, які з найбільшою імовірністю закріпилися у процесі одомашнення. Частина з них пов'язана з регуляцією нейротрансмітера серотоніну, який сприяє кооперації та зменшує агресію, та гормону кортикотропіну, який визначає поведінку в стресових ситуаціях.
Оскільки спільний предок слонів і людей може бути спільним взагалі для всіх плацентарних ссавців, схоже, що самоодомашнення відбувалося у різних груп тварин незалежно. У такому разі, можливо, воно поширеніше, ніж вважалося, і наявне різною мірою в інших соціальних тварин.