Біологія
Коротко
Біологія
Коротко

Серед самок тарганів поширилася відраза до солодощів. Самцям стало важче їх приваблювати

Американські вчені з'ясували, що поширена серед тарганів мутація відрази до глюкози, яка підвищила їхню виживаність, знизила репродуктивний успіх комах. Самки стали відмовлятися від солодких виділень звичайних самців, які мали би їх приваблювати, що перешкоджає успішному спаровуванню. Утім, у спарюванні з такими ж мутованими самцями проблем не виникає, зазначається у журналі Communications Biology.

Самець рудого прусака приваблює самку солодкими виділеннями. Ayako Wada-Katsumata

Самець рудого прусака приваблює самку солодкими виділеннями. Ayako Wada-Katsumata

У багатьох видів тварин самцям треба ще постаратися, щоб самки обрали саме їх для продовження роду. У деяких обов'язковою умовою залицяння є дарування самкам смачних гостинців. Так відбувається і в рудих прусаків (Blattella germanica), поширених у людських помешканнях тарганів. В очікуванні спаровування самці демонструють самкам свої тергальні залози на черевці й пропонують їм скуштувати їхні виділення, багаті цукрами мальтозою та мальтотріозою. Приваблюючи самку ласощами, самець ставить її в зручне для спаровування положення і збільшує ймовірність його настання, якщо самка живитиметься достатньо довго.

Залицяння та спаровування тарганів. NCState / Youtube

Утім, дедалі більше серед прусаків стала ширитися мутація, за якої вони відчувають відразу до солодощів. Це сталося внаслідок активного використання людиною підсолоджених отруйних приманок. Науковці з Університету Північної Кароліни помітили, що самки з мутацією несприйнятливості глюкози мають гірший репродуктивний успіх, ніж без неї, тому в новій роботі вирішили з'ясувати, у чому річ. Вони припустили, що мутованих самок більше не приваблюють солодкі виділення з черевця чоловічих особин.

Досліди з прусаками — мутантними та звичайними — в лабораторних умовах підтвердили припущення авторів. Успішність спаровування тарганів безпосередньо залежала від поведінки самок, причому мутантні живилися секретом звичайних самців приблизно вдвічі менше часу за звичайних, чого виявляється недостатнім для здійснення копуляції. Вивчення вказали, що мальтоза та мальтотріоза із секрету самців уже за кілька секунд розщеплюється слиною прусачок до огидної їм глюкози, через що вони надто швидко припиняють контакт із самцем.

Але цікаво, що мутантні самки із такими ж мутантними самцями успішно розмножуються, хоча тривалість годування все ще нижча за звичайну. Ймовірно, ці самці використовують якусь іншу тактику залицянь, поки що не з'ясовану.