Німецькі лікарі з колегами оприлюднили результати ретельного обстеження «дюссельдорфського пацієнта», що досяг тривалої ремісії ВІЛ-інфекції після трансплантації стовбурових клітин від стійкого до ВІЛ донора. У чоловіка не виявили у крові здатного до розмноження вірусу та ознак повернення хвороби, всупереч тому, що він припинив приймати противірусні препарати чотири роки тому. Результати опубліковані в журналі Nature Medicine.
Хто цей пацієнт?
«Дюссельдорфського пацієнта», 53-річного чоловіка, називають третьою людиною, про яку відомо, що вона вилікувалася від ВІЛ-інфекції трансплантацією стовбурових клітин. Чоловікові спочатку діагностували інфекцію у 2008 році, а через кілька років — злоякісне захворювання крові. Як і в попередніх двох пацієнтів, його рак лікували знищенням власних імунних клітин і заміною їх на донорські пересадкою у 2013 році кісткового мозку від людини, нечутливої до ВІЛ.
Стійкість до інфекції передалася і пацієнтові. Протягом наступних більш ніж п'яти років лікарі не могли виявити у пацієнта здатних до реплікації вірусів у крові. Він продовжував приймати антиретровірусні препарати, але зрештою, через 69 місяців після пересадки кісткового мозку противірусне лікування теж припинили, щоб з'ясувати, чи справді чоловік позбувся ВІЛ. Зараз, через чотири роки після скасування лікування, результати ретельного обстеження чоловіка опублікували науковці Дюссельдорфського університету з колегами.
Що показало обстеження?
Всупереч скасуванню антиретровірусних препаратів 48 місяців тому, чоловік живий і має добре здоров'я. У нього не поверталися прояви інфекції і її ознак не відмічали в аналізах крові. Іноді лікарі знаходили у крові ДНК ВІЛ та слабку специфічну реакцію Т-клітин на вірус, однак, найімовірніше, що це залишкові явища, які з часом слабшали. Пересадка імунних клітин від пацієнта мишам також не спричинила у тварин розмноження або виявлення в крові вірусу.
Науковці вважають отримані результати достатнім свідченням, що «дюссельдорфський пацієнт» таки вилікувався від ВІЛ-інфекції. Хоча терапія пересадкою стовбуровими клітинами й не є безпечною та не підходить усім інфікованим, описаний досвід може допомогти у лікуванні пацієнтів, у яких ВІЛ-інфекція ускладнена важкими захворюваннями крові.