Американські науковці розробили експериментальну РНК-вакцину проти раку, яка діє в лімфатичних вузлах. Випробування на мишах показали, що вона ефективно запобігає утворенню пухлин, а також пригнічує уже наявні, особливо в комбінації з імунотерапією методом інгібування контрольної точки, йдеться в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Ілюстрація лімфатичної системи людини. Shutterstock
Що не так з іншими РНК-вакцинами та навіщо їх націлювати в лімфовузли?
Зазвичай вакцини є інструментом для боротьби з інфекціями, але сучасна медицина пристосовує їх і для подолання раку. У такому разі вони покликані не захищати від хвороби, а радше лікувати вже наявну й запобігати її поверненню. Протиракові вакцини мають допомогти імунній системі пацієнта краще виявляти й знищувати ракові клітини. Успіх мРНК-вакцин у боротьбі з ковідом надихнув багатьох вчених випробувати цей підхід і до раку. В основі протиковідних вакцин — ліпідні наночастинки із мРНК, що кодують вірусний білок, на якому й тренується імунна система. У випадку з протираковою вакциною вона міститиме мРНК, яка кодує специфічний для окремого виду раку білок. Утім, більшість із них схильні накопичуватися в печінці, а ефективніше й із меншим ризиком побічних ефектів було б якби вони діяли в лімфатичних вузлах, чиїм завданням є раннє виявлення чужорідних агентів. І тепер вчені з Університету Тафтса розробили таку вакцину проти раку.
Як працює експериментальна вакцина?
Націлити вакцину на лімфовузли вдалося завдяки модифікації ліпідних наночастинок, які несуть мРНК. Пересуваючись із током крові, вони збирають на собі молекули, які схильні зв'язуватися з рецепторами в лімфатичних вузлах. Вакцину випробували на мишах, яких не вакцинували або двічі імунізували, а відтак пересадили їм клітини меланоми, щоб спровокувати ріст пухлин. У нещеплених мишей за 18-20 днів пухлина розвинулася до стадії, коли тварину більше не гуманно використовувати в експерименті. Натомість у вакцинованих не відмітили явних ознак росту пухлини за той же час. Для порівняння, у кількох мишей, яким ввели мРНК за допомогою ліпідних частинок з іншої РНК-вакцини, спостерігали зростання метастазів у середньому на 3,6 відсотка площі легень.
Вакцину також випробували за реалістичніших у клінічній практиці умов — для лікування вже наявної меланоми з метастазами. У частини піддослідних метод поєднали з імунотерапією способом інгібування контрольної точки, під час якої вводять антитіла, націлені на білок PD-1, що його ракові клітини використовують для уникання виявлення імунною системою. Неліковані або ліковані лише антитілами до PD-1 миші досягали гуманної кінцевої точки приблизно за 25-28 днів, натомість усі вакциновані були живими ще й на 35 день і в них суттєво пригнітився ріст початкових та утворення нових пухлин. Серед лікованих комбінованим методом у 40 відсотків мишей вдалося усунути прояви раку й досягти тривалої ремісії. Утім, націлені на дію в лімфовузлах мРНК-вакцини можуть посприяти не лише ефективнішому лікуванню раку, а й кращому запобіганню інфекційних хвороб.