Генетичний аналіз показав, що близько половини чорної, осетрової ікри та м'яса осетрів із Болгарії, Румунії, Сербії та України продається із порушеннями вимог. Продукти хибно марковані чи добуті не з розведених у господарстві риб, а з диких тварин, які охороняються Конвенцією міжнародної торгівлі тваринами та рослинами під загрозою вимирання. Про це пишуть німецькі вчені у журналі Current Biology.
Білуга. Максим Яковлєв / Wikimedia Commons
Чому вчені взялися за ікру?
У Європі в природі залишилися чотири види осетрових, з яких традиційно добувають цінну чорну ікру: білуга (Huso huso), осетер руський (Acipenser gueldenstaedtii), севрюга (Acipenser stellatus) та стерлядь (Acipenser ruthenus). Вони населяють води Дунаю та Чорного моря, в яке впадає річка. Кожен вид захищений Конвенцією міжнародної торгівлі тваринами і рослинами під загрозою вимирання ще з 1998 року. Це означає, що виловлювати та добувати ікру з диких риб заборонено. Утім, весь час подейкували, що заборони дотримуються далеко не всі торговці, і що поширеним у регіоні є браконьєрство. Щоб з'ясувати, якою мірою правдиві чутки, науковці Інституту вивчення зоопарків та дикої природи Лейбніца з колегами проаналізували ДНК зі 149 зразків доступних для придбання м'яса та ікри осетрових у країнах нижньої частини Дунаю, зокрема 5 зразків, конфіскованих владою.
Що показав аналіз?
З'ясувалося, що 21 відсоток продуктів із осетрових походять не із розведених у неволі риб, а з диких популяцій. Ще 29 відсотків зразків виявилися марковані з порушенням вимог. Наприклад, вони неправильно позначали вид риби або країну походження. Ще 32 відсотки вводили споживача в оману, заявляючи, що продукти походять із диких осетрів, тоді як насправді з аквакультури. А три зразки — «осетровий суп» з румунських ресторанів — були взагалі не з осетрів, а з європейського сома (Silurus glanis) чи нільського окуня (Lates niloticus).
Науковці підсумовують, що їхні результати свідчать про великі масштаби порушень вимог, які покликані зберегти дикі популяції осетрових. З іншого боку, дослідження показало, що у суспільстві все ще існує високий попит споживачів на продукти з диких осетрів, які спонукають виробників не лише хибно маркувати товари, приховуючи їхнє походження з аквакультури, а й до браконьєрства. Таким чином, у контексті нестачі усвідомлення проблеми та зусиль для їх подолання порушені всі ланки ринку — від виробників до споживачів. Тому, щоб забезпечити виживання дунайських осетрів, уряди мають посилити контроль над торгівлею цими тваринами.