Інженер Кеннет Арміхо, який працює на сонячній електростанції американського комплексу лабораторій у Сандії, пристосував кілька геліостатів комплексу до смаження перців чилі. Для експерименту на висоту у 60 метрів він підняв кілька мішків зеленого перцю, які передав батько, а також традиційну для них жаровню. На смак посмажені зібраним на станції світлом перці виявилися навіть кращими за традиційний спосіб обсмаження на пропані. Про успіх експерименту розповідає сайт лабораторії, а його результати Арміхо представить на конференції ASME.
Навіщо це Кеннету?
Серпень і вересень є традиційним для мешканців півдня США та Мексики часом обсмажування зеленого перцю чилі. Зазвичай для цього використовують жаровні на пропані, що втім, призводить до сезонних викидів приблизно 7 800 метричних тонн вуглекислого газу — майже як наслідки водіння 1 700 автомобілів на рік. І інженер Національних лабораторій у Сандії США (Sandia National Laboratories) Кеннет Арміхо (Kenneth Armijo) запропонував інший спосіб смаження чилі, за якого кількість викидів парникових газів скоротиться на 1,2 кілограма на кожні 10 кілограмів смажених перців.
Як смажити на сонці?
Для свого експерименту Арміхо підняв традиційну жаровню для чилі зі сталевим барабаном на вершину 60-метрової вежі сонячної електростанції комплексу. На неї геліостати — дзеркала, що використовуються для фокусування сонячного світла, — спрямовують зібрану енергію. Перці інженеру люб'язно надіслав його тато, а сам Кеннет розділив їх на три партії по 10 кілограмів, дві з яких перед обсмажуванням промив, а також залишив частину для традиційного обсмажування — щоб забезпечити точність експерименту.
За словами Арміхо, промиті чилі обсмажувалися трохи довше, ніж сухі, але ступінь обсмаження був більш рівномірним. Пізніше спеціалісти зі споживання зеленого чилі назвуть перці з цих партій смачнішими. Загалом вченому вдалося досягнути температури у понад 400 градусів Цельсію. Для цього він використав від 38 до 42 з 212 доступних геліостатів і зазначив, що більша їх кількість може збільшити швидкість смаження.
Які перці на смак?
Після цього команда Арміхо повернула жаровню на землю та обсмажила ще три партії зеленого чилі, використовуючи традиційний пропан. Це виявилося швидшим: чотири хвилини проти шести для смаження на сонці. Однак, схоже, на смак вплинуло гірше. Кеннет представив ряду знавців зеленого чилі як смажений на сонці перець, так і традиційно приготований. І у сліпому опитуванні з'ясувалося, що в середньому респонденти віддали перевагу смаженому на сонці перцю, оцінивши смак, запах і легкість відділення неїстівної шкірки. Хоча текстура смаженого на пропані перцю виявилася кращою, за словами експертів.
Однак ціллю вченого були не лише смажені перці, а доказ того, що з використанням сонячної енергії можна досягнути високих температур для смаження. Тож враховуючи досягнутих Арміхо температур, сонячне світло також можна використовувати для обсмажування інших харчових продуктів, наприклад, соєвих бобів, горіхів, кавових зерен чи зерна для пива.
За словами Арміхо, у Нью-Мексико практично ідеальна погода для смаження на сонці: у середньому 300 сонячних днів на рік. Втім, доведеться шукати способів зробити таке приготування компактнішим, зокрема, можливо, модульні системи, які можна буде транспортувати.
Також раніше ми розповідали про підсмажену лазером курятину, яку до того надрукували на 3D-принтері, а також про макарони-«равлики», яких інженери зварили з макаронів прямої форми — так їхнє транспортування стане простішим і екологічнішим.