Швейцарські науковці та лікарі трансплантували чоловікові печінку, яка пробула поза тілом донора більш ніж три доби. Зберегти життєздатність органа вдалося завдяки апарату штучного життєзабезпечення, який раніше продемонстрував свій потенціал в дослідах із пересадкою печінки тваринам. Операція пройшла успішно і пацієнт почувається добре вже протягом року після трансплантації. Про досвід повідомили в журналі Nature Biotechnology.
Професор П'єр-Ален Клав'єн та професор Філіп Дутковскі під час трансплантації триденної печінки пацієнтові. USZ
За останні десятиліття лікарі суттєво вдосконалили технологію пересадки печінки, що дозволяє рятувати життя пацієнтів, які через втрату функціональності власного органу були приречені до ранньої смерті. Між тим, основним обмеженням успішної трансплантації залишається проблема з пошуком та збереженням донорської печінки саме на той час, коли вона потрібна пацієнтові. Після вилучення трансплантата від донора, він може зберігатися за температури 2-5 градусів Цельсія не більш як 12 годин, після чого тканини печінки починають відмирати. Через це низка лабораторій у світі займається розробленням способів подовження життя органа поза людським тілом.
Науковці з Університету Цюриха ще у 2015 році створили апарат для тривалого життєзабезпечення донорської печінки завдяки віддаленому контролю та керуванню ключових параметрів органа. Така печінка зберігається у стерильному середовищі за температури людського тіла, тобто близько 37 градусів Цельсія, та омивається рідиною, яка забезпечує тканини поживними речовинами й іншими необхідними сполуками. І досліди зі свинями показали, що такий орган успішно витримує більш ніж сім днів поза тілом, після чого все ще здатний прижитися.
Зараз дослідники отримали згоду на трансплантацію такої печінки людині. Донором стала 29-річна жінка, яка страждала від пухлин у черевній порожнині, абсцесів та сепсису, спричиненого стійкими до антибіотиків бактеріями. Її печінка не підходила для типової трансплантації, оскільки й сама мала пухлину, дослідження якої зайняло б більше часу, ніж вона може витримати поза тілом. Але помістивши орган у вищеописаний апарат, який, зокрема, пролікував його комбінацією антибіотиків, вони отримали додатковий час. Дослідження протягом трьох днів показало, що пухлина печінки є доброякісною, тому суттєвого ризику для пацієнта не представляє. На четвертий день донорський орган пересадили 62-річному чоловіку, який страждав від прогресуючого цирозу, портальної гіпертензії та раку печінки. Його стан швидко погіршувався і він не мав часу очікувати на живого донора, тому погодився на експериментальну трансплантацію.
Зліва - донорська печінка під час холодного підтримання життєдіяльності, справа - під час зберігання за температури тіла. Pierre-Alain Clavien et al. / Nature Biotechnology, 2022
Операцію проводили за стандартною схемою пересадження печінки. Взята через годину після цього біопсія не виявила ознак пошкодження тканин через реперфузію, що може ставатися після повернення кровозабезпечення до вилученого органа. Загалом, результат операції був порівнянний із таким при трансплантації «свіжого» органа. Через 12 днів пацієнта виписали з лікарні, а через два місяці він повернувся до нормальної активності. За чоловіком спостерігають вже рік і за цей час не виявили тривожних ознак, які вказували б на погіршення його здоров'я через донорську печінку. Результат дає надію, що технологія тривалого збереження донорських органів може допомогти розв'язати проблему із їх доступністю.