Орхідея роду Stigmatodactylus використала пальцеподібний виріст для самозапилення за відсутності комах у темних і вологих джунглях, де вони зростають. Коли комах-запилювачів немає, квіти цієї орхідеї починають в’янути та змінювати форму, тож пальцеподібний виріст на приймочці маточки досягає мішечків з пилком, де й відбувається запилення. Цей вид запилення може бути пристосуванням до життя у малоосвітлених середовищах, але може й загрожувати зменшенням біорізноманіття цих рослин. Дослідження опублікували в журналі Plants, People, Planet.
Квітка орхідеї Stigmatodactylus sikokianus з пальцеподібним виростом (позначений білим трикутником). Kenji Suetsugu / Plants, People, Planet., 2025
Наскільки ефективною є стратегія самозапилення орхідей?
Ботаніки досліджували близько 300 орхідей Stigmatodactylus sikokianus в природних умовах зростання та фіксували, як часто їх відвідували комахи-запилювачі. Ці орхідеї харчуються здебільшого завдяки розкладанню органіки за допомогою симбіотичних грибів, а тому можуть зростати у більш затемнених умовах, ніж інші рослини. Далі рослин піддавали одному з чотирьох впливів на запилення: видаленню мішечків з пилком, спонтанному самозапиленню, штучному самозапиленню та штучному запиленню між різними квітками. Після цього оцінювали утворення плодів і насіння у цих квітів.
Як виявилося, найбільше плодів утворювали ті квіти, що піддавалися самозапиленню — природному та штучному. Утім дослідники встановили, що в цього виду можливе й перехресне запилення між різними квітами. А яскраві та великі порівняно з розміром рослини квіти, імовірно, слугують для приваблення запилювачів, коли вони усе ж є. У майбутньому дослідники планують вивчити, як самозапилення впливає на біорізноманіття цих орхідей і як на кількість запилювачів орхідей впливають зміни клімату.
- Запилювачами міліметрових квіток японських орхідей виявилися не надто більші за них самиці галицевих комариків. Можливо, квіти нагадують їм скупчення самців.