Наявність у людини кота виявилася пов'язаною з більш ніж вдвічі вищим ризиком ментального порушення, пов'язаного з шизофренією. На це вказав аналіз 17 присвячених темі досліджень, що вийшли в останні чотири десятиліття. Що стоїть за зв'язком, наразі не зрозуміло, але можливим фактором розглядають інфікування людини від домашнього улюбленця токсоплазмою. Про статтю у журналі Schizophrenia Bulletin пише Science Alert.
Erik-Jan Leusink / Unsplash
Як з'явилася ідея про зв'язок котів і шизофренії?
Думка про те, що наявність кота може збільшувати ризик психічних порушень, зокрема шизофренії, описувалася у дослідженні ще 1995 року. Тоді можливий зв'язок пояснювали передачею від улюбленців господарям одноклітинного паразита токсоплазми (Toxoplasma gondii). Його остаточним хазяїном є котячі, у яких він часто безсимптомно мешкає у кишківнику. Але проміжними хазяїнами є різноманіття теплокровних тварин, як ссавців, так і птахів, у м'язах і мозку яких токсоплазма на все життя поселяється в захисних оболонках, уникаючи виявлення імунною системою.
Випадковими проміжними хазяїнами можуть стати й люди, заразившись з недостатньо обробленого м'яса чи котячих фекалій, як-от при прибиранні лотка. Хоч вважається, що токсоплазмоз зазвичай ніяк не проявляється у людей, крім тимчасових симптомів простуди, однак низка досліджень останніх років вказували на можливий вплив інфекції на поведінку та ментальне здоров'я. Та даних недостатньо, щоб стверджувати, що наявність кота сама по собі збільшує ризик таких хвороб як шизофренія. Роз'яснити трохи ситуацію взялися науковці Квінслендського університету та Квінслендського дослідницького центру ментального здоров'я.
Що з'ясували науковці?
Щоб розібратися, вчені проаналізували 17 досліджень зв'язку між наявністю кота та пов'язаними із шизофренією порушеннями, опубліковані між 1980 та 2023 роками. Як з'ясувалося, власники котів мають приблизно у 2,2 раза вищі шанси мати шизофренію чи пов'язані з нею прояви, ніж люди без котів.
Водночас автори дослідження наголошують, що побудова проаналізованих ними наукових робіт не дає змогу вказати на причину і наслідок у зв'язку. Тобто, хоч результати й підкріпили наявність зв'язку, однак все ще не зрозуміло, чи справді наявність кота призводить до підвищеного ризику, або ж якийсь інший фактор пов'язаний як із ментальним здоров'ям, так і з вибором улюбленця. Це вказує на потребу додаткових якісних вивчень питання.
- Токсоплазму підозрюють у впливі й на поведінку інших випадкових господарів, зокрема вовків. Нещодавнє дослідження показало, що заражені токсоплазмою вовки мають у 46 разів вищі шанси стати лідерами зграї.