Нагрівання блідої кулі у головному мозку за допомогою фокусованого ультразвуку показало дієвість у зменшенні рухових порушень при хворобі Паркінсона. За попередніми результатами, процедура є відносно безпечною і виправданою, але потрібно більше досліджень, щоб це перевірити, зазначають автори у The New England Journal of Medicine.
Поперечний розріз блідої кулі. Lindsay Hanford, Geoff B Hall / Wikimedia Commons
Як нагрівання може допомогти проти хвороби Паркінсона?
Хвороба Паркінсона характеризується порушенням рівноваги, тремором та іншими складнощами у рухах, які виникають через дегенерацію в екстрапірамідній системі мозку, що посилає до периферійних рухових нейронів імпульси. До її складу входить і структура з назвою бліда куля, яка залучена до регуляції довільних рухів. Дисфункція блідої кулі може призводити до тремору та втрати контролю над рухами, тож одним із варіантів лікування хвороби Паркінсона вивчають пошкодження цієї ділянки. Її іноді проводять за допомогою глибокої електростимуляції, але процедура вимагає відкритої операції на мозку, що додає їй ризиків. А науковці Університету Північної Кароліни вирішили спробувати зробити це за допомогою фокусованого ультразвуку, який може нагрівати бажані частини організму через тканини.
Наскільки нагрівали мозок?
У випробуванні взяли участь 94 добровольців із хворобою Паркінсона. Із них 69 пройшли процедуру нагрівання блідої кулі за допомогою фокусованого ультразвуку до температури 51-55 градусів Цельсія. Процедуру провели під контролем магнітно-резонансної томографії, яка дозволяє простежити за температурою тканин. Решта учасників для порівняння пройшли такі ж самі етапи процедури, за винятком того, що ультразвук їм не вмикали.
Який ефект отримали від ультразвуку?
Через три місяці після процедури 28 відсотків (18 людей) тих, кого лікували ультразвуком, мали суттєве зниження важкості рухових порушень за двома загальноприйнятими шкалами оцінювання. Ще 41 відсоток демонстрували покращення за однією з двох шкал. Натомість у контрольній групі була усього одна людина, яка відмітила зменшення проявів хвороби за обома шкалами, а 27 відсотків — за однією. Більшість пацієнтів після лікування зберегли покращення й через рік після процедури.
Всупереч позитивному ефекту, ультразвукове втручання проявилося й небажаними побічними ефектами. Автори згадують про порушення мовлення, порушення ходи, головний біль, проблеми із зором та втрату смаку. Переважно вони були незначними й самостійно проходили протягом року, але помірне порушення мовлення зберігалося в однієї людини й через рік. Один серйозний побічний ефект проявився у тромбоемболії легеневої артерії. Тож потрібно провести наступні дослідження з більшою кількістю учасників, щоб з'ясувати, наскільки безпечною і дієвою є терапія ультразвуковим пошкодженням блідої кулі.