Вчені описали наразі найстаріше свідчення навмисної ампутації кінцівки серед людей сучасного типу. Вони знайшли поховання молодої людини, яка жила близько 30 тисяч років тому, і найімовірніше, успішно пережила ампутацію нижньої лівої кінцівки. Це змушує переглянути уявлення про доісторичну медицину, пишуть автори у журналі Nature.
Людина з ампутованою 30 тисяч років тому кінцівкою в уявленні художника. Jose Garcia (Garciartist) / Griffith University
Чий скелет привернув увагу вчених?
Науковці з Австралії, Індонезії та Південної Африки на чолі з ученим Університету Гріффіта займалися вивченням карстової печери на сході Борнео. Люди її населяли ще 40 тисяч років тому, судячи з віку наскельних малюнків. 2020 року у процесі розкопок там знайшли також рештки — добре збережений скелет людини (Homo sapiens) віком 19-20 років, яку заховали лежачи на спині із зігнутими ногами, разом із кремнієвими артефактами та шматком червоної охри біля обличчя. Стать визначити за кістками не вдалося, але вчені припускають на основі зросту, що це був чоловік. За радіовуглецевим датуванням, він жив приблизно 31-30 тисяч років тому.
Що незвичайного було в рештках?
Найцікавіше, що доісторична людина, схоже, успішно пережила ампутацію кінцівки. У такому разі це наразі найдавніше свідчення такої хірургічної операції, оскільки дотепер таким вважалися рештки віком сім тисяч років. Вчені відмітили, що у скелета була відсутня нижня третина лівої ноги. При цьому характер травми із чіткими краями на обох кістках гомілки вказує, що вона не випадкова, а радше ногу відтяли навмисне. Навряд чи це було покаранням. Кістка після ампутації добре зажила, не мала ознак інфікування, й людина прожила ще 6-9 років після ампутації, що вказує на догляд за кінцівкою після травми. А поховання було організовано дбайливіше, ніж могло б бути для порушника порядку.
Автори в статті розмірковують, що ми недооцінюємо доісторичні суспільства й мало знаємо про історію медицини. Ще сотню років тому, до сучасних медичних втручань і антибіотиків, більшість людей після ампутації кінцівки гинули через крововтрату, шок або інфікування. Тож людина, яка провела ампутацію 30 тисяч років тому мала розуміти необхідність відрізання ноги дитині, а також знати анатомічні особливості, щоб запобігти смертельній крововтраті. Успішне загоєння також вимагало післяопераційного догляду, особливо у тропічному регіоні, де дуже легко підчепити інфекцію. Імовірно, рану регулярно очищували, перев'язували й дезінфікували лікарськими рослинами, а хворого годували й переміщували, щоб запобігти пролежням. Вчені вважають, що медичні знання борнейців кам'яної доби могли набуватися протягом довгої історії проб і помилок і передаватися усно з покоління в покоління, а операції могли бути поширенішими, ніж ми вважаємо.
Раніше ми писали про найстаріший відомий випадок хірургічного лікування органів слуху. Він стосується трепанації черепа, імовірно, проведеної для терапії ускладнення отиту.