Біологи з’ясували, чому миші та інші гризуни постійно щось гризуть, зокрема й неїстівні предмети. Як виявилося, це не просто дозволяє їм сточувати та підтримувати в гарному стані різці, які ростуть протягом усього життя, але й активує у мозку пов’язані з задоволенням сигнали. Науковці вважають, що такі сигнали з’явилися у гризунів для того, щоб заохочувати їх сточувати зуби, таким чином дбаючи про їхнє правильне розташування в щелепі. Дослідження опублікували в журналі Neuron.
Зазвичай гризіння допомагає мишам сточувати різці, які ростуть протягом усього життя. Xin-yu Su
Як з’ясували роль гризіння у житті мишей?
Протягом довгого часу те, що гризуни постійно щось гризуть, вважали просто неусвідомленим рефлексом для підтримки життєдіяльності, подібно до кліпання в людей. Але у лабораторії дослідники помітили, що деякі миші вдаються до цього рідше, а відповідно мають гірше здоров’я зубів. Щоб з’ясувати, що мотивує таку поведінку, науковці шукали в мозку сигнальні шляхи, які активуються під час неї. Дослідники з’ясували, що у відповідь на гризіння їжі чи дерева передніми зубами, але не пережовування їжі, в мишей активувалося спинномозкове ядро трійчастого нерва.
Нормальні різці в миші та різці після видалення нейронів, які приносять задоволення від гризіння. Su et al. / Neuron, 2026
Звідти сигнал розходився у двох напрямках: до мережі нейронів, які керують рухами щелепи, і до прилеглого ядра, яке залучене в системі винагород. Коли науковці вимкнули нейрони цього сигнальному шляху, миші перестали гризти їжу та деревину, а їхні різці виросли надто сильно, так що нижня пара вигнулася в один бік щелепи, а верхня — в інший. Коли ж цей шлях активували штучно, у прилеглому ядрі виробився дофамін, відповідальний за відчуття задоволення. Дослідники припускають, що подібні сигнальні шляхи існують і в собак, які гризуть кістку, і навіть у людей, що може пояснити тягу до згризання нігтів.
