Група науковців із Німеччини та Швейцарії дійшла висновку, що незрілі суматранські орангутани випрошують собі їжу в матерів, щоб набути необхідних для самостійного добування харчів навички. У цьому важлива роль належить матерям, які підлаштовують свою поведінку під вік та вміння дитинчат, ймовірно, сприяючи їхньому навчанню, зазначається в статті журналу Scientific Reports.
Чого навчаються орангутани?
Орангутани (Pongo) мають один із найдовших періодів дитинства серед ссавців. Приблизно до шести-дев'яти років вони повністю залежать від матері, харчуючись її молоком. При цьому сама вона не вагітніє протягом усього часу, поки вигодовує дитинча. Молодим орангутанам за цей час слід набути низки навичок для самостійного життя, зокрема, де знаходити, як розпізнавати та обробляти понад 200 харчових продуктів. Для споживання більшості з них необхідно застосувати комбінацію дій руками, ротом та іноді інструментами. Частково вони навчатимуться цього самостійно, але важливу роль відіграє також соціальне навчання. Наприклад, незрілі орангутани часто спостерігають за діями своїх родичів, особливо коли вони стосуються складних або рідкісних маніпуляцій, а потім намагаються їх повторити. Або ж вони можуть жестами просити інших особин дістати їм їжу, спостерігаючи за процесом добування.
Головною рольовою моделлю для молодих орангутанів є матері, однак якою мірою вони сприяють навчанню дитинчат — наразі вивчено недостатньо. Вчені з Інституту поведінки тварин Макса Планка та Цюрихського університету припустили, що зважаючи на довге дитинство, низьку народжуваність, напіводиночний спосіб життя та складність добування їжі, самки орангутанів отримують вигоду від того, щоб допомогти своїм дитинчатам якнайшвидше стати самостійними.
Як зрозуміти, чи навчає мати орангутеня?
Науковці зосередилися на вивченні явища випрошування собі їжі в молодих орангутанів, оскільки у такому випадку мати може поводитися активно або більш пасивно, впливаючи на навчання. Наприклад, може цілком задовольнити потребу дитинчати та дати йому їжу, допомогти її добути чи взагалі відмовитися в допомозі та навіть проявити слабку агресію. Щодо борнейських орангутанів (Pongo pygmaeus) попередні дослідження вже показали, що випрошування молодими особинами здійснюється для навчання оброблення їжі. А в цій роботі автори досліджували популяції менш вивчених у цьому плані суматранських орангутанів (Pongo abelii) в Індонезії.
У процесі роботи науковці вивчили дані, отримані під час спостереження за популяцією орангутанів з 2007 по 2020 роки. В аналіз включили інформацію про 1 390 випрошувань їжі 21 незрілим орангутаном (віком від 0,3 до 13,2 року) та реакцію на це їхніх матерів.
Вчені припускали, що якщо випрошування здійснюється для навчання добування їжі, то у процесі дорослішання орангутани рідше його практикуватимуть. А якщо матері сприяють цьому навчанню, то з часом вони демонструватимуть меншу толерантність до випрошувань, окрім випадків, коли воно стосується складного виконання.
Яку поведінку матерів спостерігали при випрошуванні дитинчатами їжі?
Частота випрошування простішої в добуванні їжі різко зменшувалася з віком, але складніших продуктів, які потребували наявності відповідних навичок добування та оброблення, залишалася стабільно високою. Тож випрошування, схоже, дійсно залежить від навченості молодого орангутана, стаючи дедалі більш рідкісним явищем із набуттям вправності та більшої самостійності.
Що стосується матерів, то їхня толерантність до випрошувань теж змінювалася із віком дитинчати. Протягом перших років життя толерантність була ще відносно низькою, поступово наростаючи. Вчені пояснюють це тим, що приблизно до двох років дитинча харчується головно молоком матері, і багато продуктів, які воно може просити, ще непридатні для вживання ним. Пік толерантності припадав на п'ятий рік життя молодого орангутана, який збігається із піком частоти випрошувань. Саме у цей час він починає їсти різноманітну дорослу їжу і, ймовірно, мати ставиться поблажливо до ще не розвинених навичок її добування, сприяючи навчанню. Але наступне поступове зменшення толерантності до випрошувань спонукає незрілих орангутанів частіше добувати собі їжу самостійно та тренувати свої уміння. Для матері це означає можливість зекономити свої сили та готуватися до народження наступної дитини. При цьому у випадках, коли випрошування стосувалося складних у добуванні чи обробленні продуктів, вона демонструвала більшу толерантність, все ще задовольняючи прохання.
Автори вважають свої результати свідченням на користь гіпотези, що суматранські орангутани навчаються добувати й обробляти їжу через випрошування її від матері. Лише у кількох випадках дослідники спостерігали проактивне забезпечення матір'ю дитинчати їжею (не враховуючи молока), без його вимоги. Це відрізняється від навчання у людей та деяких інших приматів, як-от шимпанзе, у яких батьки й самі ініціюють надання їжі. Однак у дослідженні вчені знайшли лише два з трьох критеріїв, якими визначається активне навчання когось, тому поки що достеменно не можна сказати, чи розцінювати поводження матерів орангутанів саме як навчання дитинчат.