Китайський марсохід «Чжужун» знайшов докази потепління на Марсі, яке сталося майже 400 тисяч років тому. Візерунки на дюнах свідчать, що у цей час на планеті змінилися напрямки вітрів, що астрономи пов'язують із завершенням марсіанського льодовикового періоду. Дослідження опубліковане у Nature.

Ряди дюн, які досліджував марсохід. Знімок з орбітальної станції «Тяньвень-1». Jianjun Liu et al. / Nature, 2023
Що ми знаємо про клімат давнього Марса?
Як і Земля, Марс періодично переживав зледеніння та міжльодовикові кліматичні умови. Орбітальні спостереження за планетою дають можливість припустити, що останній льодовиковий період планета переживала нещодавно, близько 0,4–2,1 мільйона років тому. У цей час на Марсі утворилась льодяно-пилова мантія, яка з північного полюса вкрила планету на відстань до 30 градусів широти, а пізніше, з завершенням льодовикового періоду, відступила назад до полярної шапки.
Про це головним чином свідчать форми рельєфу на поверхні Марса, наприклад валуни. Знайти нові докази тому, що у недалекому минулому планета пережила зледеніння, вдалося китайському роверу «Чжужун», який вивчав дюни — пагорби навіяного вітром піску — у рівнині Утопія.
Як вітри свідчать про льодовиковий період?
На своєму маршруті марсохід отримав детальні зображення п'яти дюн, які являють собою напівзруйновані бархани — горби серпоподібної форми. Вони складаються зі світлішого піску з крупних піщинок, який перекривають темніші шари. На світлинах планетологи роздивилися чіткі сліди вітрової ерозії, орієнтація яких свідчить про вплив вітрів різних напрямків: північно-східного та північно-західного.
Різниця у більш як 70 градусів у напрямках вітрів дає можливість припустити, що атмосферна циркуляція зазнавала змін, причому не лише у рівнині Утопія, вважають дослідники, а і глобально на планеті. Про похолодання також говорять світліші нанесення, що могли утворюватися в умовах інею, який призвів до склеювання дрібніших піщинок. Тоді як темніші шари, які містять сульфати та хлориди, утворювалися під впливом розсолів, що утворилися з ростом температури. Часовий проміжок, в який утворилися дюни, дали можливість оцінити кратери, які знаходяться поруч. Оцінка дослідників збігається з результатами моделювання клімату Марса.
Раніше ми розповідали, як гравійні хребти кратера Ґейл допомогли марсоходу «К'юріосіті» знайти сліди великої повені на Марсі