Люди виявилися схильними бачити обличчя в предметах чоловічими

Люди виявилися схильними приписувати вік, емоції та біологічну стать ілюзорним обличчям, яких розгледіли в природних або штучних предметах. При цьому суттєво частіше несправжні обличчя сприймаються як чоловічі, і це не пов'язано із назвою, кольором чи іншими характеристиками самого об'єкта, зазначають американські вчені у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. Автори вважають, що феномен радше є когнітивним упередженням, за якого мінімально видимі обличчя ми схильні сприймати як чоловічі.

Susan G. Wardle et al.

Susan G. Wardle et al.

Чому ми бачимо обличчя в різних предметах?

Люди є сильно соціальними істотами, тому уміння швидко розпізнавати інших людей, а також їхні емоції й наміри за обличчям стало корисним еволюційним надбанням. Та висока чутливість системи виявлення облич у людському мозку призводить до того, що іноді ми бачимо ілюзорні обличчя у найрізноманітніших предметах. Таке явище має назву парейдолія облич та притаманне й іншим соціальним приматам. Таке хибне сприйняття забезпечується тими ж механізмами роботи мозку, що й розпізнавання справжніх облич, але невідомо, наскільки вона пов'язана із соціальним контекстом. Тобто, при погляді на людське обличчя ми можемо не лише зрозуміти, що дивимося на людину, а й визначити такі соціально значущі ознаки як її вік, стать та емоції, але незрозуміло, якою мірою ми можемо розгледіти такі риси в ілюзорних обличчях. Цим питанням зацікавилися дослідники Національного інституту ментального здоров'я США.

Яке дослідження допомагало шукати відповіді?

Вчені провели онлайн-опитування за участі 3 815 дорослих американців із середнім віком 40 років. Учасникам представляли набір із 256 зображень ілюзорних облич в природних та штучних об'єктах, які були відібрані з інтернету, а також надані науковцями із особистих колекцій. Першим завданням учасників було оцінити за 11-бальною школю, наскільки легко їм побачити обличчя на зображенні. Після цього їх просили визначити емоцію побаченого обличчя, як-от радість, гнів, сум тощо, а також припустити його вік та біологічну стать.

У більшості випадків учасники легко змогли побачити на картинках обличчя, що вказує на правильний підбір зображень. Найчастіше вони повідомляли, що обличчя мають радісний, щасливий вираз (34 відсотки), здивований (19 відсотків), розгніваний (14 відсотків), сумний (9 відсотків), наляканий (4 відсотки) та вираз відрази (1 відсоток), а 19 відсотків були оцінені як нейтральні. Обличчя на двох третинах зображень сприймалися молодими, притаманними людям менш як 30 років. Але що цікаво, близько 90 відсотків ілюзорних облич учасники назвали чоловічими, і лише 9 відсотків — жіночими, не зважаючи на стать самих учасників.

Ілюзорні обличчя з різним оцінюванням їхнього віку, біологічної статі та настрою. Susan G. Wardle et al. / Proceedings of the National Academy of Sciences, 2022

Ілюзорні обличчя з різним оцінюванням їхнього віку, біологічної статі та настрою. Susan G. Wardle et al. / Proceedings of the National Academy of Sciences, 2022

Таким чином вчені показали, що навіть несправжні обличчя для нас несуть соціально важливу інформацію, включно з віком, емоційним проявом та статтю, подібно до реальних облич. Однак явне упередження до оцінювання облич чоловічими виявилося неочікуваним.

Чому ми частіше розцінюємо несправжні обличчя як чоловічі?

Науковці висунули кілька гіпотез, які могли би пояснити схильність бачити чоловічі обличчя. Спершу вони припустили, що це спричинено асоціацією самого об'єкта із певною статтю. Тож вони провели ще кілька дослідів, у одному з яких учасникам демонстрували зображення з ілюзорними обличчями, які були підписані назвою зображеного об'єкта (наприклад, «картопля»). Цього разу завданням було оцінити стать самої назви. Однак з'ясувалося, що асоціація статі з іменем пояснює лише близько 8,5 відсотка варіацій оцінювання облич у попередньому досліді. Слабо причетними також виявилися форма й кольори об'єктів, як показав дослід із використанням сірих монохромних зображень.

Тоді вчені перевірили, чи може бути річ у приписуванні статі самому об'єктові. І вони стали показувати учасникам зображення тих предметів, що й раніше, але без ілюзорних облич на них. Але цього разу добровольці приблизно однаково часто приписували об'єктам чоловічу, жіночу або нейтральну стать. Із результатів випливає, що гендерні асоціації з об'єктом виникають саме через сприйняття в ньому обличчя.

Частка оцінювань обличь на кожному зображенні як чоловіче або жіноче. Susan G. Wardle et al. / Proceedings of the National Academy of Sciences, 2022

Частка оцінювань обличь на кожному зображенні як чоловіче або жіноче. Susan G. Wardle et al. / Proceedings of the National Academy of Sciences, 2022

Зрештою, вчені здійснили комп'ютерне моделювання, покликане виявити в обличчях на зображеннях візуальні риси, за якими учасники визначили їхню стать, але й цього разу однозначної відповіді не вдалося отримати. Тому автори припускають, що причина упередження має підґрунтя більше в когнітивних процесах, а не процесах сприйняття. Можливо, це через те, що чоловіча стать є статтю за замовчуванням у словесній соціальній комунікації (наприклад, людина бачить обличчя, це викликає у неї асоціацію з «особа» (person), що зі свого боку асоціюється з чоловічою статтю). Вчені ще схиляються до думки, що обличчя за замовчуванням сприймається як чоловіче, якщо немає додаткових рис, які вказували б на протилежне (наприклад, вії, довге волосся того). Тож імовірно, соціальні норми мають вплив на візуальне сприйняття облич.