Науковці з Європи та США описали механізм, відповідальний за набуття стійкості дрібноклітинного, найбільш агресивного раку легень до хімієтерапії. Завдяки речовині, що пригнічує цей механізм, вдалося повернути ефективність стандартного протиракового засобу у випробуваннях на мишах, про що йдеться у статті журналу Cancer Discovery.
Robina Weermeijer / Unsplash
У чому проблема з дрібноклітинним раком легень?
Дрібноклітинний рак легень відносять до найагресивніших злоякісних захворювань легень, який швидко поширюється і майже не піддається лікуванню. Однією з перешкод є те, що хвороба швидко набуває стійкості до хімієтерапевтичних препаратів і продовжує розвиватися. Група вчених із Університету Гренобль Альпи, Вашингтонського університету та їхні американські колеги вважають, що ключем до нового ефективного лікування є націлення на механізм розвитку резистентності раку до наявних препаратів.
Як вчені шукали новий спосіб боротися з раком?
У своїй роботі дослідники зосередилися на ферменті SMYD3. Він надмірно експресується різними раковими клітинами і його пов'язують із набуттям агресивності раком. Аналіз наявних даних про експресію генів пухлинами показав, що дрібноклітинний рак також активно виробляє SMYD3. Вчені припустили, що саме це відповідає за стійкість до протиракових препаратів першої лінії. І заблокувавши активність цього ферменту вдалося повернути чутливість клітинних культур до лікарських засобів.
У наступних дослідах вони вирішили спробувати метод із блокуванням SMYD3 на мишах, яким попередньо імплантували людські пухлини дрібноклітинного раку. Частину з них лікували стандартним хімієтерапевтичним препаратом у таких випадках циклофосфамідом, а іншу частину — комбінацією цього препарату й інгібітора SMYD3, порівнюючи із тваринами, які отримали лише інгібітор або взагалі не лікувалися.
Якого результату досягли на мишах?
Лікування самим циклофосфамідом спочатку було ефективним, однак через деякий час пухлини знову почали зростати, що вказувало на набуття резистентності до препарату. Блокування SMYD3 також виявилося слабо ефективним для пригнічення пухлини. Натомість комбінація інгібітора та протиракового засобу суттєво зменшувала розмір пухлин протягом усього періоду лікування. Вчені кажуть, що така терапія не проявила явних ознак токсичності у тварин. Тож припускають, що описаний ними підхід може бути ефективним і безпечним для боротьби з агресивним дрібноклітинним раком легень. Але, звісно, для визначення доцільності терапії в людей потрібні додаткові дослідження.