Вчені з Данії з'ясували, що кажани продукують низькочастотні звуки таким чином, як це властиво людям під час співу у техніці гроулінгу. Тварини також задіюють для цього несправжні голосові зв'язки, але такі звуки призначені для комунікації у контексті конфлікту з родичами, пишуть автори у PLOS Biology.
Myotis daubentonii. Wikimedia Commons
Що це за гроулінг?
Гроулінгом називають вокальний прийом, за якого голос звучить гучно та з низькою частотою, подібно до гарчання, через значне резонування гортані. Найбільше поширення він набув у важкій музиці, особливо дез-металі, а також є характерним горловому співу. У гроулі важлива роль належить несправжнім голосовим зв'язкам, які торкаючися зі справжніми голосовими складками збільшують вібрацію структур гортані, даючи змогу досягнути нижчої частоти співу, ніж із використанням лише справжніх голосових зв'язок.
Кажани володіють широким репертуаром звуків, що охоплює сім октав (частоту від 1 до 120 кілогерців), у порівнянні з трьома, вкрай рідко п'ятьма, октавами у людей. Ця здібність їм потрібна, щоб продукувати необхідний для виявлення здобичі ультразвук при ехолокації, а також для спілкування з родичами. Вчені з Університету Південної Данії припустили, що кажани використовують схожу з дез-металістами техніку для досягнення низьких звуків.
Яку техніку використали кажани?
Щоб розібратися у питанні, науковці проаналізували гортань восьми водяних нічниць (Myotis daubentonii), у тому числі завдяки високошвидкісній зйомці з частотою до 250 000 кадрів на секунду їхнього резонування при прокачуванні крізь них повітря, подібно до того, як це відбувається при природному видаванні звуків.
Так з'ясувалося, що високі звуки частотою понад 10 кілогерців утворюються у нічниць завдяки вібрації справжніх голосових зв'язок. Найвищі з них — тонкими мембранами товщиною до 10 мікрометрів, якими закінчуються зв'язки. Такі звуки кажани використовують для ехолокації, а також комунікації. Натомість звуки частотою 1-5 кілогерців спричиняються за допомогою несправжніх голосових зв'язок, як це передбачали вчені. Звуки такої частоти з тривалістю менш як дві мілісекунди нічниці видають у контексті конфліктів з родичами. Та якщо у людей під час гроулінгу несправжні зв'язки торкаються справжніх, збільшуючи площу вібрації гортані, у кажанів вони резонують незалежно.
Як ще кажани показали свою крутість у науці?
💨 Кажани вже народжуються із розумінням швидкості поширення звуку у просторі.
🎶 Можуть розпізнати рингтони, після того, як не чули їх протягом років.
📈 Будують прогностичні моделі для передбачення напрямку руху здобичі, коли та зникає з поля зору.