Астрономи виявили незвичайну карликову галактику, яка на відміну від усіх схожих на неї галактик, давно втратила здатність утворювати нові зорі. Її випадково відкрив «Джеймс Вебб» й тепер астрофізики вимушені переглянути свої теорії щодо того, як виникає і наскільки довго триває зореутворення у маленьких галактиках, пише Science Alert. Стаття науковців опублікована у The Astrophysical Journal Letters.
Галактика на знімку телескопа «Джеймс Вебб». Carleton et al. / The Astrophysical Journal Letters, 2024
👋 Слідкуйте за наукою разом з нами — підписуйтеся на наш телеграм та інстаграм, буде цікаво!
Чим важливе зореутворення у карликових галактиках?
Карликові галактики є ідеальними моделями для спостережень астрономів за галактичною еволюцією й зореутворенням, адже на них майже не впливають зовнішні чинники. Їхній невеликий розмір і часто ізольованість від інших галактик свідчать, що вони не переживали руйнівних подій злиття чи зіткнень. Крім того, і зір у них набагато менше — до мільярда мас Сонця, тоді як, наприклад, загальна маса зір у нашому Чумацькому Шляху складає близько 400 мільярдів мас Сонця. Тому астрономам простіше відстежити етапи формування у карликових галактиках нових світил.
Утім, дотепер у всіх відкритих карликових галактиках астрономи знайшли лише невелику частину тих, де зореутворення припинилося. Але у них виявили сліди від впливу галактик-сусідок, тому досі даних про самостійне припинення появи нових зір у галактиках цього виду не вистачає. Новий виняток із правила про постійне зореутворення випадково знайшли астрономи Аризонського університету під час аналізу даних телескопа «Джеймс Вебб».
Що це за галактика і як вона погасила зореутворення?
Галактика, яка отримала ім'я PEARLSDG, знаходиться на відстані близько 98 мільйонів світлових років від нас й не має жодної масивної галактики поруч на відстані принаймні трьох мільйонів світлових років. Як оцінив «Джеймс Вебб», пісвітловий радіус галактики складає 1 728 світлових років, а маса всіх зір — 17 мільйонів мас Сонця. Утім, останній спалах зореутворення, тобто час активного накопичення нових зір, у PEARLSDG відбувся щонайменше мільярд років тому — у галактиці майже нема нових світил.
На думку астрономів, зореутворення у PEARLSDG згасло через якийсь внутрішній механізм, як-от активність чорної діри чи надто потужний спалах наднової, які могли викинути з галактики весь потрібний для зореутворення газ. Утім, науковці також не виключають і впливу якоїсь іншої галактики у минулому PEARLSDG, адже її могло викинути із якогось галактичного скупчення. Краще зрозуміти, що сталося із зореутворенням у PEARLSDG, допоможуть не лише нові спостереження за нею, а й дослідження інших схожих галактик, щоб із більшою вибіркою вчені виявили закономірності у появі у них нових зір.
- Раніше «Джеймс Вебб» знайшов найдавнішу галактику зі згаслим зореутворенням. Вона існувала вже через 729 мільйонів років після Великого вибуху, але втратила змогу утворювати нові зорі всього за 80 мільйонів років.