Астрономи вперше отримали детальне зображення фотосфери Полярної зірки Аа — зовнішнього шару атмосфери зірок, звідки випромінюється світло. Це та зірка, на яку вказує північний полюс Землі і яку здавна використовували для навігації. Інтерферометр CHARA допоміг науковцям виявити у фотосфері зірки структури, які можуть бути створеними магнітними полями плямами або супергранулами, що виникають через перенесення тепла в плазмі. Дослідження опублікували в журналі The Astrophysical Journal.
Зображення поверхні Полярної зірки Aa з даних CHARA. Показані зображення Полярної Aa, реконструйовані за допомогою -алгоритмів SURFING та ROTIR, а також змодельовані дані для порівняння з реальними зображеннями. The Astrophysical Journal, 2024
Чому вивчали Полярну зірку і що вдалося з’ясувати?
Яскравість Полярної зірки змінюється з часом, через що її відносять до класу зірок-цефеїд. Такі зірки астрономи використовують для вимірювання відстаней до галактик і швидкості розширення Всесвіту, оскільки їхня яскравість залежить від періоду пульсації, що дозволяє точно визначити відстань до цих зір.
У цьому дослідженні астрономам вдалося виявити, що Полярна зірка значно більша та яскравіша, ніж вважали раніше. Згідно з аналізом, маса Полярної зірки перевищує масу Сонця в п'ять разів, а її діаметр більший у 46 разів. Використовуючи систему антен CHARA (Каліфорнія, США), який діє як 330-метровий телескоп, астрономи також простежили орбіту близького супутника Полярної зорі, який обертається навколо неї з періодом у 30 років. Це дослідження не лише поглиблює наші знання про Полярну зірку, але й допоможе науковцям вивчати інші цефеїди та еволюцію зірок у Всесвіті.
- Полярна зірка — не єдина, що може з часом змінювати свою яскравість. Як виявили астрономи, на відстані 2 906 світлових років від Землі існує пара з сонцеподібної зірки та білого карлика, який відбирає в неї матеріал та спричиняє зміну в яскравості.
- Шукати такі змінні зірки та каталогізувати їх доручили штучному інтелекту — він зміг проаналізувати криві яскравості майже 1,5 мільйона зірок і виявити серед них 116 тисяч невідомих раніше змінних зірок.