Досліди американських вчених на пацюках свідчать, що інтенсивні фізичні тренування можуть зменшити тягу до шкідливої жирної їжі під час періоду утримання від неї. Тож рухливий спосіб життя може допомогти дотримуватися дієти людям із ожирінням, у яких із цим виникають складнощі. Результати узгоджуються із попередніми дослідженнями, які показали, що фізична активність зменшує потяг до кокаїну у залежних від нього людей. Статтю опублікували у журналі Obesity.
Towfiqu barbhuiya / Unsplash
Як можна пов'язати ожиріння та залежність від наркотиків?
Проблема ожиріння певною мірою нагадує проблему із залежністю від наркотичних речовин. Наприклад, у людей (та й тварин), залежних від кокаїну, тим сильнішим є потяг до наркотику, що довше вони від нього відмовляються. У процесі цієї так званої інкубації потягу залежний стає дедалі чутливішим до стимулів, що він їх пов'язує із наркотиком (запахи, предмети чи місця тощо), які відіграють важливу роль у поверненні зловживання. Подібну тенденцію помітили і в людей з ожирінням, які у сучасному світі повсюдності шкідливих продуктів, постійно стикаються зі стимулами висококалорійної їжі, які підсилюють їхній потяг до них. Зрештою, як і залежні від наркотиків люди, вони схильні потрапляти в замкнуте коло із надмірного вживання, яке збільшує масу тіла ще більше, та дієти, під час якої нарощується знову потяг до шкідливостей.
Водночас дослідження свідчать, що зміна середовища, націлена на зменшення пов'язаних зі зловживанням стимулів, та фізичні тренування здатні зменшити інкубацію потягу до кокаїну. Власне, вправи показали потенціал зменшувати тягу ще й до канабісу, алкоголю та нікотину. Тож вчені з Університету Вайомінгу та Університету штату Вашингтон припустили, що такий підхід може допомогти приборкати бажання і до шкідливої їжі під час утримання від неї.
Які втручання випробовували проти бажання їсти?
Поки що досліди провели на тваринах, якими стали 28 самців пацюків. Вчені хотіли зрозуміти, чи зможе інтенсивне фізичне тренування якось вплинути на бажання їсти сильно жирну, а отже, висококалорійну їжу. Для цього тварин спочатку навчили натискати на важіль, після чого слідувало вмикання світла та звуковий сигнал, а відтак — видача пелети шкідливої їжі. Так у тварин формували асоціацію світла та звуку зі шкідливою їжею, що дасть змогу виміряти потяг до неї. Через кілька днів натискання важелю стало супроводжуватися вже лише світловим та звуковим стимулами, але їжі не давало. Рахуючи, як часто тварина натискає на важіль, можна було зрозуміти її тягу до пелет з високим вмістом жирів.
Після, на 29 днів тварини «сідали на дієту» зі звичайного корму. У цей час половину піддослідних піддавали регулярним високоінтенсивним тренуванням: шість днів на тиждень пацюки тренувалися на біговій доріжці з наростанням складності, поки не сягали швидкості в 1,7 милі на годину при максимальному споживанні кисню, яке сприяє оптимальному спалюванню жиру. На противагу їм, решта пацюків, що увійшли до контрольної групи, цілий місяць шість днів на тиждень по десять хвилин проводили на неактивній біговій доріжці. Після закінчення зімітованого періоду абстиненції тваринам знову представляли важелі, за допомогою яких вони раніше отримували висококалорійну винагороду, а зараз лише стимули, та спостерігали скільки разів їх натискатимуть.
Чи допомогла фізкультура втамувати тягу до шкідливої їжі?
Схоже, вправи таки допомогли тваринам притупити тягу до шкідливої їжі. У тренованих пацюків не відмітили суттєвих змін у частоті натискання важелю в перший і останній день періоду утримання. Однак малоактивні пацюки після місячного утримання стали майже вдвічі частіше натискати на важелі, прагнучи отримати смачну, хоч і шкідливу винагороду.
Порівняння кількості натискань на важіль у малоактивних пацюків (білий) та тренованих (сірий) у перший на останній день утримання. Georgia E. Kirkpatrick et al. / Obesity, 2022
Науковці вважають, їхні результати свідчать, що фізична активність може допомогти уникнути або принаймні зменшити інкубацію потягу до жирної їжі у людей, що схильні до раптових переїдань певними продуктами. Поки що вчені не впевнені, яким чином інтенсивне тренування модулює тягу до їжі, але на основі попередніх досліджень підозрюють, що річ може бути у впливі на прилегле ядро мозку, задіяного до системи винагород та формування залежностей. Цьому питанню, а також тому, як різні за інтенсивністю тренування впливають на потяг до шкідливих смаколиків, автори планують присвятити наступні дослідження.