Ховрахи не прокинулися зі сплячки попити води навіть попри сильну спрагу

Зоологи з'ясували механізм, який дозволяє тринадцятисмуговим ховрахам виживати до восьми місяців без води під час зимової сплячки: ці тварини здатні пригнічувати сигнали в мозку, які викликають відчуття спраги, навіть коли мають значний дефіцит води в організмі. Це допомагає зрозуміти, як тварини у стані сплячки пристосовуються до тривалої нестачі вологи. Дослідження опублікували в журналі Science.

Тринадцятисмуговий ховрах (Ictidomys tridecemlineatus), на якому проводили дослідження. Phil Myers, Museum of Zoology, University of Michigan / Wikimedia Commons

Як ховрахи придушили спрагу?

Науковці вивчали пристосування тринадцятисмугових ховрахів (Ictidomys tridecemlineatus) до умов нестачі води. Сплячка цих тварин має дві стадії: торпор, коли активність обміну речовин і рух сповільнені, та проміжна активність, коли ховрах може рухатися, а його температура тіла зростає. Саме у цей другий період тіло ховрахів найбільше потребує води.

Утім, як виявилося, у ховрахів у сплячці пригнічується активність нейронів у ділянках мозку, що пов’язують його з кровоносною системою та шлуночками, наповненими спинномозковою рідиною. Ці нейрони стають менш сприйнятливими до сигналів про зменшення рівня рідини в організмі. Що цікаво, науковці раніше виявили, що у спраглих ховрахів не порушується осмотичний тиск, який формується внаслідок певної концентрації солей у крові. Тобто, концентрація речовин у крові тварин залишається нормальною, а робота органів не порушується.

Ховрахи п'ють воду не в сплячці (зліва) та під час стадії проміжної активності в сплячці (справа). Junkins et al. / Science, 2024

Як виявилося, частково це пояснюється тим, що у тварин на межі торпору та проміжної активності активуються нейрони, відповідальні за виділення гормонів альдостерону та ангіотензину II, які зменшують виділення сечі та допомагають зберегти воду. У майбутньому науковці планують дослідити причини саме такої активності нейронів і переваги, які це дає ховрахам у сплячці. Ці знання допоможуть зрозуміти порушення водно-сольового обміну і в людей, адже у нас до його регуляції залучені ті ж гормони.

• У штучну сплячку вдалося ввести мишей, на мозок яких подіяли сфокусованим ультразвуком. Також за допомогою ультразвуку вдалося знизити температуру тіла пацюків, які у природі не впадають у сплячку.
• А от у людей відновлення водно-сольового балансу не допомогло впоратися із похміллям, попри поширене переконання. Відтак зневоднення і похмілля виявилися окремими процесами.