Гумова присоска, що прикріплюється до внутрішньої поверхні щік, може замінити введення частини препаратів у формі ін'єкцій. Як зазначають дослідники у журналі Science Translational Medicine, у дослідах на собаках біодоступність введених через присоску ліків була вищою, ніж у таблетованої форми, а люди віддають перевагу такому режиму приймання медикаментів, замість уколів. Про дослідження повідомляє Nature.
Щічна присоска поруч із 1 євроцентом. ETH Zurich
Чому саме присоска?
Пацієнтам зазвичай комфортніше випити одну чи кілька пігулок, ніж отримувати ін'єкції, особливо коли лікування тривале чи постійне. Однак не всі ліки достатньо ефективні при оральному прийманні. Деякі препарати, як-от з великою молекулою діючої речовини, погано засвоюються із травного тракту або ж легко руйнуються, тож до кровотоку дістається лише невелика частка з них, часто недостатня для терапевтичного ефекту. Тож наразі найкраще їх вводити безпосередньо у кровоносне русло через ін'єкції. Проте вчені не припиняють шукати альтернативи. Потенційною заміною є пластир, що кріпиться до внутрішньої сторони щоки та доставляє ліки через слизову оболонку. Більшість таких варіантів погано втримується на вологій поверхні щоки, але вчені Вищої швейцарської технічної школи знайшли вихід, надихнувшись присосками на щупальцях восьминогів.
Як працює винахід?
Вчені створили щічну присоску із гуми, подібну за формою до такої у щупальця молюска, розмірами всього 1,1 на 0,6 сантиметра. Всередині неї залишили камеру, що вміщує більш ніж 60 міліграмів ліків та захищає препарат від розчинення у слині чи інших рідинах при використанні. Перевагою присоски також є те, що при прикріпленні вона розтягує слизову оболонку на 285 відсотків, збільшуючи площу поверхні для засвоєння ліків.
Принцип роботи присоски для щік, натхненної присосками восьминогів. Zhi Luo et al. / Science Translational Medicine, 2023
Яка ефективність присосок?
У випробуваннях на собаках науковці навантажили присоски 1,2 міліграмами десмопресину — препарату, що зменшує сечовиділення, доповнивши його 2,1 міліграмами допоміжної сполуки для збільшення проникності через тканини. Біодоступність препарату склала 16,4 відсотка, що значно більше за 0,12 відсотка таблетованої форми десмопресину. А через три години у собак після присоски концентрація речовини у крові була у 150 разів більшою, ніж у собак після таблетки. У випадку з ліками проти діабету та для схуднення, які мають велику молекулу, біодоступність виявилася приблизно однаковою при прийманні таблеток і присосок.
У дослідах на 40 людях, яким дали випробувати навантажені водою присоски, учасники відмітили зручність їх використання. Три чверті сказали, що не мали дискомфорту від присосок, а принаймні 83 відсотки віддали б перевагу їм, а не ін'єкціям. Вчені припускають, що присоски особливо згодяться для доставлення інсуліну, який швидко руйнується в травній системі та зазвичай часто потребує щоденного введення в організм.
- Інші дослідники працюють над тим, щоб зробити ін'єкції неболючими та непомітними. Наприклад, створюють капсули для ковтання, що доставлять ліки в шлунок через самовисувну мікроголку.