Мініатюрні чорні діри можуть проходити через внутрішню Сонячну систему приблизно раз на 10 років, згідно з новими розрахунками фізиків. Ба більше, ці чорні діри мають викликати коливання орбіти Марса, які можна виявити за допомогою сучасних приладів. Це відкриває нові можливості для пошуку та дослідження темної матерії прямо в нашій Сонячній системі. Такі результати опублікували в журналі Physical Review D.
Художнє зображення первісної чорної діри. Benjamin Lehmann / SpaceEngine / Cosmographic Software LLC
Де знайшли мініатюрні чорні діри?
Мініатюрні чорні діри, або первісні чорні діри, — гіпотетичні об'єкти, що могли утворитися в перші миті після Великого вибуху через коливання щільності матерії. Протягом 13,8 мільярда років ці чорні діри могли розсіятися по космосу, і їх вплив на гравітаційні поля може вказувати на наявність темної матерії, пошук компонентів якої науковці ведуть вже багато років.
Фізики розрахували, що такі чорні діри можуть проходити через внутрішню частину Сонячної системи приблизно раз на 10 років. При цьому проходження мініатюрної чорної діри поблизу Марса на відстані приблизно 450 мільйонів кілометрів може викликати зміщення його орбіти. Зміни будуть незначними — порядку метра за 10 років, але це величина, яку здатні зафіксувати сучасні прилади.
Дослідники також змоделювали вплив проходження первісної чорної діри на орбіти Меркурія та Венери, щоб перевірити, чи буде їхнє коливання легше виявити. Однак моделювання показало, що червона планета є найбільш чутливою до впливу чорних дір. Хоча мініатюрні чорні діри можуть викликати помітні ефекти на орбіти планет через свою високу швидкість, інші тіла, такі як більш повільні астероїди, також впливають на об'єкти Сонячної системи, але їхній вплив проявляється повільніше, ніж для чорних дір. Виявлення таких змін допоможе в дослідженні темної матерії та розумінні процесів, що відбувалися в ранньому Всесвіті.
- А те, чому попри розрахунки не вдається зафіксувати первісні чорні діри, пояснило моделювання астрофізиків. На думку науковців, через невелику масу цих об’єктів після їхньої появи їх могли поглинути зірки, сховавши у своїх ядрах.