Дослідження шведських науковців показало, що фізичні тренування можуть допомогти в лікуванні тривожних розладів. При цьому інтенсивніші заняття супроводжуються більшими шансами на покращення стану, зазначається в статті Journal of Affective Disorders. Висновок зроблений на основі порівняння результатів тримісячного дослідження, у якому люди з тривожністю не тренувалися взагалі або займалися за легкою чи посиленою програмою.
Victor Freitas / Pexels
Чому вчені подумали про потенційну користь спорту при тривожності?
Достатня фізична активність дає змогу суттєво знизити ризик багатьох хвороб, особливо метаболічних та серцево-судинних, а також передчасної смерті. Але крім цього активний спосіб життя має вагомий вплив на ментальне здоров'я людини. Низка досліджень свідчили, що тримання себе у формі допомагає запобігти, а також лікувати такий поширений психічний розлад як депресія. Метааналіз рандомізованих контрольованих досліджень теж знайшов цьому підтвердження, і навіть прирівняв за ефективністю спорт до психотерапії та антидепресантів. Але щодо іншого поширеного ментального порушення, посиленої тривожності, дані про терапевтичний ефект фізичної активності різняться, зокрема через те, що ці дослідження фокусувалися на різних типах та інтенсивностях навантажень. Тому є потреба у нових якісних дослідженнях, які б вивчали дієвість фізичних вправ для подолання тривожних розладів. Зараз основним способом їх лікування є когнітивно-поведінкова та медикаментозна терапія. Але за час перебування в листі очікування психотерапії стан пацієнта може погіршитися. Було б добре, якби був доступний спосіб уникнути цього. Наскільки ним може бути фізична активність, досліджували у новій роботі вчені з Гетеборзького університету.
Як вивчали ефективність фізичної активності?
Вчені хотіли дослідити вплив на тривожність навантажень різних інтенсивностей — високої/помірної та низької. Для цього до дослідів запросили 286 учасників із підтвердженою патологічною тривожністю (генералізованим тривожним розладом або панічним розладом), які не проходили психотерапію. Із них 223 добровольців із середнім віком 38,6 року поділили на три групи, які протягом дванадцяти тижнів тренувалися за різними програмами із частотою три рази протягом однієї години. У першій тренування були легкої інтенсивності, а в другій — від помірної до високої. У третій, контрольній, групі учасникам дали лише загальні рекомендації щодо фізичної активності, але попросили уникати протягом наступних 12 тижнів тренування за будь-якими програмами.
Зміни у станах учасників оцінювали за допомогою Шкали тривоги Бека та Шкали депресії Монтгомері-Асберга, порівнявши результати до та після тримісячного втручання. При цьому ніхто з дослідників, окрім фізіотерапевта, що проводив заняття, не знали, які учасники до яких груп увійшли, щоб мінімізувати упередження при обробленні результатів.
Наскільки може допомогти тренування проти тривожності?
Вчені помітили суттєве зниження рівня тривоги в учасників обох груп, що тренувалися, у порівнянні з контрольною. Показники тривоги за шкалою Бека у них знизилися у середньому на 5 балів, що відповідає зменшенню рівня тривоги із сильної або помірної до легкої. Депресивні прояви теж відчутно зменшилися в обох групах, хоча покращення трохи сильніше проявилося у тих, хто займався за легкою програмою. Аналіз результатів показує, що у групі легких навантажень шанси на покращення симптомів тривоги більші у 3,62 рази, у порівнянні з контрольною групою, тоді як у групі помірної або високої інтенсивності тренувань — у 4,88 разів. Для депресії показники складають 4,96 та 4,36 відповідно.
Таким чином, будь-яка фізична активність потрібна, але при посиленій тривожності інтенсивніші заняття спортом можуть бути кориснішими, підсумовують автори. Вони вважають свої результати доводом на користь того, що фізична активність може бути ефективним та доступним терапевтичним втручанням при тривожних розладах. При розумному підході фізичні вправи мають мало небажаних побічних ефектів, є відносно дешевою діяльністю та сприяють покращенню й підтриманню загального здоров'я.