«Джеймс Вебб» роздивився нейтронну зорю на місці спалаху наднової. Її не могли знайти 37 років

Космічний телескоп «Джеймс Вебб» знайшов нейтронну зорю на місці, де 37 років тому астрономи побачили спалах наднової. Це була найближча до Землі наднова за 400 років, але роки спостережень не дозволяли побачити результат спалаху. Тепер, завдяки «Джеймсу Веббу», астрономи вкотре підтвердили, нейтронні зорі народжуються після наднових, і побачений ними спалах не був винятком. Про це розповідає видання Nature, стаття про відкриття опублікована у Science.

Знімок з місця вибуху наднової, який зробив «Джеймс Вебб». NASA, ESA, CSA, STScI, Claes Fransson (Stockholm University), Mikako Matsuura (Cardiff University), M. Barlow (UCL), Patrick Kavanagh (Maynooth University), Josefin Larsson (KTH)

Знімок з місця вибуху наднової, який зробив «Джеймс Вебб». NASA, ESA, CSA, STScI, Claes Fransson (Stockholm University), Mikako Matsuura (Cardiff University), M. Barlow (UCL), Patrick Kavanagh (Maynooth University), Josefin Larsson (KTH)


👋 Слідкуйте за наукою разом з нами — підписуйтеся на наш телеграм та інстаграм, буде цікаво!


Чому було так важливо знайти нейтронну зорю?

У 1987 році навіть неозброєним оком можна було побачити яскравий спалах у небі, що його спричинив потужний вибух масивної зорі з нашої сусідньої галактики Велика Магелланова Хмара. Це була перша наднова, яку астрономам вдалося відстежити від початку й до кінця. Тоді вони підрахували, що загинути мала б зоря масою не менш як 15 Сонць.

Теорії зоряної еволюції підказують, що крім вибуху ця зірка мала б залишити по собі нейтронну зорю — невелике, але дуже щільне ядро, яке складається повністю з нейтронів. Утім, навіть через 37 років після вибуху, який отримав назву SN 1987A, жодних ознак цьому не знайшлося, що ставило під сумнів точність теорій. Щоб остаточно упевнитися, що саме лишилося після SN 1987A, на місце спалаху астрономи націлили телескоп «Джеймс Вебб».

Місце, де вибухнула зоря, серед зірок Великої Магелланової Хмари. NASA, ESA, Robert P. Kirshner (CfA, Moore Foundation), Max Mutchler (STScI), Roberto Avila (STScI)

Місце, де вибухнула зоря, серед зірок Великої Магелланової Хмари. NASA, ESA, Robert P. Kirshner (CfA, Moore Foundation), Max Mutchler (STScI), Roberto Avila (STScI)

Що видало зорю?

Астрономи сподівалися, що через майже 40 років пил від вибуху мав би частково розсіятися, і «Джеймс Вебб» побачив би його випромінювання у центрі від того, як пил нагріває нейтронна зоря. І за дев'ять годин спостережень телескопу це вдалося: він побачив випромінювання атомів аргону й сірки з пилу. Точну інформацію про те, яка саме нейтронна зоря ховається за пилом, ці спостереження дати не можуть, але підтверджують існування світила. Тепер астрономи планують дочекатися ще більшого розсіяння пилу, щоб знову поглянути на SN 1987A.

  • На початку року астрономам вперше пощастило застати народження нейтронної зорі майже одразу після спалаху наднової. Не чекаючи 37 років, як у випадку SN 1987A, вчені виявили ознаки існування нейтронної зорі або чорної діри на місці, де раніше вибухнула зірка.