«Джеймс Вебб» порахував коричневих карликів у туманності Полум'я

Космічний телескоп «Джеймс Вебб» нарахував для астрономів 48 коричневих карликів у туманності Полум'я — об'єктів, що завеликі, аби бути планетами, але замалі, щоб стати зорями. За його даними науковці визначили, що важливим чинником у формуванні таких карликів є фрагментація молекулярних хмар, де народжуються зірки. І якщо фрагмент хмари менший за три маси Юпітера, вона не здатна утворити коричневого карлика. Результати астрономів опубліковані у The Astrophysical Journal Letters.

Коричневі карлики, яких «Джеймс Вебб» знайшов у туманності. NASA, ESA, CSA, STScI, M. Meyer (University of Michigan)

Як молекулярна хмара впливає на появу карликів?

Туманність Полум'я, на яку націлили «Джеймса Вебба», є відомою зоряною колискою, де народжуються нові світила. Серед виявлених телескопом карликів, більшість були ізольованими — без супутніх зір чи планет. Крім того, серед них не знайшлося жодного об’єкта з масою меншою за три маси Юпітера, хоча чутливість телескопа дозволяла зафіксувати ще легші утворення. Це наштовхнуло астрономів на ідею, що існує нижня межа маси газового фрагмента, за якої формування коричневих карликів стає неможливим.

На їхню думку, через турбулентність у молекулярній хмарі рухи газу створюють нерівномірні згустки, які під дією власної гравітації можуть колапсувати. Якщо фрагмент має масу від 3 до 80 мас Юпітера, він продовжує стискатися й утворює коричневого карлика. Якщо ж ще більший — колапс може запустити в утвореному тілі термоядерні реакції, перетворюючи його на зорю. Однак існує природна межа у три маси Юпітера — і якщо маса фрагмента менша, колапс зупиняється, і новий об’єкт не формується взагалі.

• Ця робота над вивченням коричневих карликів для «Джеймса Вебба» не перша — раніше телескоп зміг навіть виявити рекордно маленького коричневого карлика, який був всього утричі масивніший за Юпітер.