Дослідники визначили причини різкого зменшення чисельності білих акул біля берега Південної Африки, де раніше було найбільше місце скупчення цих риб, після 2017 року. З'ясувалося, їх відлякала пара косаток, що останніми роками стала частіше навідувати локації і, найімовірніше, вбивати акул заради їхньої печінки. Про це написали у журналі African Journal of Marine Science.
Біла акула полює біля берегів Південної Африки. USO / iStock
Шестиметрові білі акули (Carcharodon carcharias) — одні з тих тварин, із якими більшість людей уникатиме зустрічі за будь-яких умов. Але навіть на цих топхижаків знаходяться ще більші хижаки, як сталося на колись найбільшому місці скупчення білих акул у Південній Африці, куди акули вже рідко навідуються. У 2017 році на пляжі рибальського міста Гансбай за пів року викинуло тіла п'ятьох білих акул, причому у чотирьох із них були вирвані печінки (кількість, ймовірно, зросла до восьми, із яких печінку не виявили у сімох). Слідом за цим інші акули стали уникати раніше улюблені води і вчені з Університету Родса та їхні південноафриканські та американські колеги розібралися, у чому може бути річ.
Науковці використали дані іншого дослідження, у рамках якого за акулами спостерігали з 2012 по 2020 рік за допомогою акустичних міток пересування, а також зареєстровані випадки спостереження тварин. Зіставивши всю інформацію докупи, вчені дійшли висновку, що білих акул відлякала від південноафриканських прибережних вод парочка косаток (Orcinus orca). Збільшення частоти спостережень цих двох тварин збігалася за часом зі смертю п'ятьох акул. Після цього тривалість відсутності акул біля Гансбаю збільшувалася із кожним спостереженням косаток у регіоні від тижнів до місяців, вказуючи на те, що риби уникали більших за них хижаків. Скоріше за все, саме косатки полюють та відлякують акул.
Це перший зареєстрований випадок нападу косаток на білих акул у Південній Африці. Автори припускають, що косатки перейшли на поживну й багату корисними речовинами печінку акули через зменшення доступності типової їм їжі. Але це викликає побоювання стосовно зміни трофічної мережі регіону, наслідком якої може стати посилення тиску на види, чий охоронний статус уже під загрозою.