Швейцарські науковці продемонстрували нові свідчення на користь можливості лікування тривожних розладів психоделіком ЛСД. Двох приймань виявилося достатньо, щоб знизити тривожність і послабити депресію у пацієнтів, зокрема із загрозливою для життя недугою. Дослідження опубліковане в журналі Biological Psychiatry.
GIPHY
Як відбувалося лікування ЛСД?
Дослідники Університету Базеля провели експерименти з 42 добровольцями, щоб з'ясувати, як ЛСД — психоактивна галюциногенна речовина — впливає на лікування тривожного розладу. Схожі дослідження проводили й раніше, однак більшість із них — із використанням менш суворої методології або менш репрезентативної для загальної популяції вибірки, що не давало змоги якісно оцінити результати. Цього разу вчені ретельніше підійшли до роботи й провели рандомізоване подвійно-засліплене плацебоконтрольоване дослідження.
Відібрані учасники мали тривожний розлад, а 20 з них ще й страждали від смертельно небезпечної хвороби, як-от раку. Протягом 24 тижнів дослідження учасники двічі приймали ЛСД у дозі 200 мікрограмів, а також двічі отримували плацебо, не значи, коли в якій групі перебували. Стан пацієнтів регулярно оцінювали за допомогою загальновизнаних опитувальників тривоги, депресії та психоделічного досвіду.
Як змінилося самопочуття пацієнтів?
Після приймання ЛСД учасники мали помітно знижені показники тривожності й депресії. У період після приймання психоделіка у 65 відсотків пацієнтів тривога зменшувалася на більш ніж 30 відсотків, тоді як при плацебо таких було лише 9 відсотків. Максимальний ефект відмічали через два тижні після другого приймання ЛСД і він тривав до 16 тижнів. Причому суб'єктивні позитивні ефекти й психоделічний досвід від ЛСД корелювали з тривалістю протитривожної дії. Водночас із лікуванням психоактивним препаратом пов'язали лише один негативний побічний ефект, коли під час психоделічних переживань в учасника сильно зросла тривога й почалися марення. Наступного разу йому зменшили дозування психоделіка вдвічі.
Так автори надали нові свідчення, що ЛСД може покращити стан пацієнтів із психічними розладами, зокрема тривожністю й депресією. Утім, вони наголошують на обмеженнях роботи, які слід буде врахувати надалі. Наприклад, хоч дослідники й не розповідали пацієнтам, який препарат їм давали — ЛСД чи плацебо — всі вони про це самостійно здогадалися, порушивши засліпленість дослідження. Можливо, варто буде при наступному відтворенні дослідження використати активне плацебо у вигляді речовин, які мають слабкі психоактивні властивості.