Археологи дослідили комплекс водяних млинів Барбегал, що працював на півдні Франції у другому столітті нашої ери, про що вони пишуть у журналі Scientific Reports. Це дозволило дізнатися про конструкцію та водопостачання комплексу.
Яким був рівень розвитку суспільства, що створило комплекс?
Барбегал на півдні Франції був першою відомою спробою в Європі створити промисловий комплекс. Його звели за часів Римської імперії у другому столітті нашої ери. Загальновизнано, що суспільство Римської імперії мало економічну силу, у багатьох аспектах подібну до сучасного рівня глобалізованого суспільства. Потужне економічне зростання супроводжувало будівництво інфраструктури: доріг, гаваней, міст та шахт. Цей процес був пов'язаний із значним забрудненням довкілля, яке можна відслідкувати. Наприклад, сліди від тогочасних викидів свинцю реєструються навіть у віддалених регіонах, таких як центральна Гренландія.
Яке значення мали водяні млини у Римській імперії?
Римські інженери досягли успіхів у будівництві гідравлічної інфраструктури, таких як системи водопостачання, норії та водяні млини.Технічний стандарт цих конструкцій пізніше був досягнутий лише в шістнадцятому столітті. Ще з першого століття до нашої ери водяні млини були одними з основних джерел енергії, які не залежали від сили м'язів людини чи тварин. У римській цивілізації вони мали вирішальне значення для збільшення виробництва борошна, виготовлення виробів з дерева та каменю, а також переробки руди. Римський комплекс водяних млинів Барбагал є яскравим прикладом одного з перших промислових комплексів в європейській історії. Він складався з 16 водяних коліс у двох паралельних рядах з восьми млинів, розділених центральними будівлями. Комплекс живився за рахунок акведуку. Оскільки його верхні частини зруйновані, а від дерев’яних деталей та системи водопостачання не залишилось слідів, тип млинових коліс та режим їхньої роботи довгий час залишалися незрозумілими.
Яке дослідження провели археологи?
Дослідники вивчили карбонатні відкладення, що утворилися від проточної води на дерев'яних компонентах та добре збереглися. Вчені знайшли відбиток незвичайної вигнутої канавки у формі ліктя, яка була частиною конструкції млина. Вони поєднали вимірювання водних басейнів з гідравлічними розрахунками і змогли продемонструвати, що жолоб, частиною якого була ця канавка, з великою ймовірністю забезпечував водою колеса млинів у нижніх басейнах комплексу. Така форма жолобу була невідома з інших водяних млинів.
Розподіл карбонатних відкладень показує, що жолоб був нахилений трохи назад проти напрямку течії води. Це створило максимальну швидкість потоку в першій, крутій частині каналу, і струмінь води, який прямував до колеса млина, отримував правильний кут падіння та достатню швидкість. Таке рішення було більш ефективним, ніж традиційний прямий водяний канал.
Іншим відкриттям було те, що деревина канавки, ймовірно, була розрізана механічною пилою, що працює на воді. У такому разі це є першим задокументованим випадком використання механічною пилою для обробки деревини.