Медицина
Медицина

Донорський кістковий мозок допоміг дітям сприйняти пересаджену нирку

Група американських дослідників та медиків розробила спосіб трансплантації нирки від напівсумісного донора без необхідності довготривалого приймання пацієнтом препаратів для пригнічення імунної системи. В його основі — попередня пересадка стовбурових клітин кісткового мозку того ж донора, але очищеного від клітин, які можуть атакувати тканини пацієнта. Метод успішно спрацював із трьома дітьми, які через важку генетичну хворобу потребували нової нирки. Клінічні випадки цих пацієнтів описані в журналі New England Journal of Medicine.

Robina Weermeijer / Unsplash

Robina Weermeijer / Unsplash

Навіщо трансплантувати ще й кістковий мозок?

Трансплантація органів дає змогу рятувати життя пацієнтам, у яких власні органи втратили функціональність. Утім, процедура не є стовідсотково безпечною, зокрема через те, що пацієнт муситиме все життя приймати препарати для імуносупресії — пригнічення імунної системи, яка може атакувати чужорідний, донорський орган. Це збільшує вразливість до інфекційних захворювань, раку та інших серйозних хвороб. Варіантом обійти обмеження розглядають трансплантацію разом із органом ще й імунної системи донора — стовбурових клітин його кісткового мозку, частина з яких дозріє в імунні клітини, що не розпізнаватимуть орган як чужий. Однак у такому разі зростає ризик протилежного стану, коли донорські клітини атакують тканини самого пацієнта, особливо, коли донор є напівсумісним. Та дослідники й лікарі Медичної школи Стенфордського університету удосконалили технологію, давши змогу уникнути імуносупресії при пересадці нирки.

Як розв'язували проблему з відторгненням?

Вчені припустили, що добитися кращого успіху можна модифікацією трансплантату донорського кісткового мозку вилученням із нього αβ T-клітин та CD19 B-клітин, які можуть атакувати тканини пацієнта. Такий підхід обрали при лікуванні трьох дітей із рідкісною генетичною хворобою імуно-кісткова дисплазія Шимке, внаслідок якої ті мали серйозне порушення роботи імунної системи та нирок. У всіх випадках кістковий мозок та орган надав один із батьків, тобто напівсумісний донор. Спочатку дітям усунули клітини власного кісткового мозку, після чого трансплантували донорські стовбурові клітини, очищені від αβ T-клітин та CD19 B-клітин. Через 5-10 місяців, коли у пацієнтів відновилася функціональна імунна система, лікарі провели трансплантацію нирки.

Як спрацювало лікування?

Імуносупресивну терапію проводили лише в перші 30 днів після операції, після чого повністю її припинили. Але у жодної дитини не відмітили ознак відторгнення органа або, навпаки, атакування трансплантованими клітинами власних тканин пацієнта. Пересаджена нирка функціонувала нормально протягом усього періоду спостереження, який тривав 22-34 місяці.

Поки що успішність комбінованої трансплантації без тривалої імуносупресії продемонстрована на пацієнтах із імуно-кістковою дисплазією Шимке, які мали потребу і в кістковому мозку, і в нирці. Але автори сподіваються, що вона так само добре спрацює і з іншими станами. Наступним кроком вони хочуть перевірити підхід на дітях, у яких вже було відторгнення донорської нирки.