Мігранти з поселень скотарів, які тисячі років тому прибули до Європи зі Сходу, принесли з собою місцевим популяціям підвищений ризик захворювань, зокрема розсіяного склерозу. Такого висновку дійшли науковці, коли проаналізували понад 1 600 геномів стародавніх людей із євразійського континенту та знайшли у них генетичні відбитки трьох хвиль міграції людей до Європи в останні десятки тисяч років. Про результати повідомляє сайт журналу Nature, у якому вийшли чотири відповідні дослідження (1, 2, 3, 4).
Череп чоловіка з Данії, імовірно місцевого землероба, що його вразила ворожа стріла 4 600 років тому. The Danish National Museum
Звідки мігрували люди до Європи?
Протягом десятків тисяч років територія Європа була населена неандертальцями, поки приблизно 45 тисяч років тому до неї не стали прибувати люди сучасного анатомічного типу. Але прихід був не єдиним, а поступовим, і відбувався кількома великими хвилями. Першими прийшли племена мисливців-збирачів з Азії, відтак приблизно 11 тисяч років тому прибули перші землероби із Середнього Сходу, зрештою близько 5 000 років тому новою хвилею прибули поселення скотарів із Західної Азії та Східної Європи.
Із кожною новою хвилею переселенці приносили до Європи нові генетичні варіанти, що з'явилися як відповідь на середовище існування у зовсім інших місцях. Щоб з'ясувати, як саме формувався генофонд європейців протягом тисячолітньої історії, науковці Кембридзького університету з колегами проаналізували геноми із 317 знайдених у Європі скелетів. Рештки належали людям, що жили між 11 000 і 3 000 років тому. Відтак дані порівняли з ДНК, віком і місцем знахідки ще понад 1 300 древніх євразійців, геном яких встановили у минулих дослідженнях.
Як змінювалися геноми європейців під впливом Сходу?
Результати показали, що європейці перейняли генетичні варіанти від усіх трьох хвиль мігрантів, однак різною мірою, у залежності від часу та локації. Наприклад, степові скотарі переважно мігрували на північ Європи, тоді як землероби Середнього Сходу рухалися на південь і захід. Деякі мігранти повністю замінювали собою місцеве населення, причому дуже швидко. Наприклад, у Данії відмітили повне заміщення місцевої популяції прибулою зі степів біля Чорного моря у межах усього кількох поколінь. Це означає, що переселенці винищили місцеве населення, а не змішалися з ними.
Порівнявши древні ДНК із геномами майже пів мільйона людей із британської бази даних, науковці з'ясували, що сучасні європейці все ще зберігають у геномах сліди трьох хвиль міграції. Наприклад, сучасні північні європейці мають світлішу шкіру і вищий зріст за південних європейців, оскільки мають більше генів від степових скотарів. Водночас вони мають від первісних мігрантів варіанти підвищеного ризику цукрового діабету та хвороби Альцгеймера. Також від скотарів прийшла генетична схильність до розсіяного склерозу — автоімунної хвороби, за якої надто активна імунна система руйнує нерви. На батьківщині переселенців генетичні варіанти цієї схильності могли бути корисними, захищаючи місцевих жителів від численних патогенів та допомагаючи пережити спалахи чуми.