Екологія
Екологія

Білі ведмеді на сході Гренландії пристосувалися до життя за нестачі криги

Науковці виявили ізольовану субпопуляцію білих ведмедів на південному сході Гренландії, яка пристосувалася виживати за умов, коли більш ніж половину року море не покрите кригою. Тварини покладаються на дрейфуючі уламки льодовиків, які дають змогу виживати та полювати у фйордах, пишуть автори у журналі Science.

Білий ведмідь з південно-східної Гренландії на плавучій льодовиковій кризі. Thomas W. Johansen / NASA Oceans Melting Greenland

Білий ведмідь з південно-східної Гренландії на плавучій льодовиковій кризі. Thomas W. Johansen / NASA Oceans Melting Greenland

Зміна клімату, яка зараз набирає дедалі швидших темпів, особливо сильно позначається на полярних регіонах. Зокрема, в Арктиці все частіше моря виявляються не покриті кригою. Це сприяє не лише нагріванню води, а й загрожує рідкісним видам ссавців, як-от білим ведмедям (Ursus maritimus), які покладаються на морський лід при полюванні. Через це вчені побоюються, що більшість популяцій ведмедів вимре до 2100 року. Утім, у проведених раніше дослідженнях не враховувалася роль фрагментованих осередків криги, що вільно плаває морем. А нова робота вчених на чолі з полярниками Вашингтонського університету свідчить, що такі острівці можуть бути рятівними — для полярних ведмедів, що зуміють до них пристосуватися.

Білий ведмідь на засніженому айсбергу, оточеному прибережною морською кригою у південно-східній Гренландії. Kristin Laidre / University of Washington

Білий ведмідь на засніженому айсбергу, оточеному прибережною морською кригою у південно-східній Гренландії. Kristin Laidre / University of Washington

Науковці досліджували одну з 19 субпопуляцій білих ведмедів, яка охопила 3 200 кілометрів східного узбережжя Гренландії та 700 000 квадратних кілометрів прибережного моря. Умови в цьому регіоні несприятливі для ведмедів, оскільки море протягом 250 днів не замерзає (це перевищує 100-180 днів допустимого голодування для білих ведмедів), а дрейфуючий лід у фйордах надто швидкоплинний та рідкісний.

Однак вивчення групи тварин на південному сході за допомогою аналізу генетичних та супутникових даних, отриманих за 2015-2019 роки в рамках попередніх досліджень, вказали, що місцеві ведмеді таки знайшли собі платформи для полювання. У період, коли морської криги немає, тварини користуються плавучим льодом, який відколюється від льодовика. Зі сходу Гренландії течія відносить ведмедів далі на південь, і вони можуть долати у середньому 189 кілометрів за менш ніж два тижні. Однак протягом одного-двох місяців припливають назад, щоб їх не віднесло до ще південніших, заселених людьми регіонів, чи до Північної Атлантики. Це означає, що білі ведмеді можуть виживати за умови непокритого кригою моря, тож імовірно, що їхня вразливість до зміни клімату не настільки велика, як дотепер вважалося. Однак це справедливо не для всіх: у більшості регіонів Арктики придатний для таких дрейфів лід рідкісний, і ведмеді все ще покладаються на морську кригу.

Доросла самка біолого ведмедя з двома однорічними дитинчатами на льодовику південно-східної Гренландії. Kristin Laidre / University of Washington

Доросла самка біолого ведмедя з двома однорічними дитинчатами на льодовику південно-східної Гренландії. Kristin Laidre / University of Washington

Водночас вчені знайшли імовірне пояснення унікальній поведінці південно-східних гренландських ведмедів. Генетично вони виявилися найбільш віддаленою групою білих ведмедів (навіть від сусідньої, на північному сході Гренландії), а їхня народжуваність одна з найнижчих. Вчені припускають, що все це є наслідком географічної ізоляції від інших груп, щонайменше протягом останніх 200 років. Тому кількасот білих ведмедів на південному сході Гренландії науковці пропонують визнати окремою, двадцятою субпопуляцією, яка потребує особливого захисту через еволюційний потенціал.