Австралійські собаки динго виявилися генетично ізольованими від домашніх собак

Австралійські собаки динго виявилися генетично ізольованими від домашніх собак, яких привезли на континент європейці в процесі колонізації. Навіть попри пост-колоніальне схрещування з домашніми собаками, більшість генів сучасних динго походить від їхніх предків, які прибули до Австралії більш як три тисячі років тому з Азії. Розуміння генетичного різноманіття динго допоможе природоохоронцям у збереженні цього унікального підвиду. Дослідження геному динго опублікували в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.

Динго у Національному парку Какаду в Австралії. Charles J. Sharp / Wikimedia Commons

Що ще стало відомо про собак динго?

Науковці дослідили геном з решток дев’яти динго (Canis lupus dingo) віком від 400 до 2746 років і виявили, що та структура популяції цих тварин, яка існує нині, виникла ще тисячі років тому. Відтак, вони виокремили популяцію динго з Нового Південного Вельсу, яка має більшу генетичну спорідненість з іншим видом диких собак — новогвінейським співочим собакою (Canis lupus hallstromi) порівняно із давньою популяцією з півдня Австралії.

Також науковці змогли за аналізом геному підтвердити гіпотезу про поширення собак динго на схід Австралії двома хвилями, які мали різний ступінь спорідненості з новогвінейським співочим собакою. Дослідження допомагає краще зрозуміти, як динго заселяли Австралію, і наскільки схрещування з домашніми собаками насправді загрожує існуванню динго та як цьому запобігти.

• Зникненню динго сприяє і їхня ворожнеча з фермерами, які полюють на собак або отруюють їх. Більш гуманним методом захисту ферм від динго може бути використання надувних фігур для їх відлякування.